Коломієць О. В. Обґрунтування диференційного підходу до лікування хронічної венозної недостатності ускладненої трофічною виразкою

English version

Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії

Державний реєстраційний номер

0822U100870

Здобувач

Спеціальність

  • 222 - Медицина

11-07-2022

Спеціалізована вчена рада

ДФ 05.600.043

Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова

Анотація

Дисертаційна робота присвячена проблемі хірургічного лікування хронічної венозної недостатності в стадії активної трофічної рани. Проведене клініко-експериментальне дослідження дозволило значно покращити результати лікування пацієнтів з даною патологією, шляхом прискорення загоєння трофічної виразки та покращення якості життя відповідно. Для вирішення поставлених завдань було обстежено 97 пацієнтів із хронічною венозною недостатністю на грунті посттромботичної хвороби та варикозної хвороби вен нижніх кінцівок у відділенні судинної хірургії КНП «Хмельницька обласна лікарня» Хмельницької обласної ради за період 2017-2021 роки. Науково доповнені дані, на основі експериментальних досліджень, щодо морфологічних особливостей трофічних виразок зумовлених хронічним венозним стазом, а саме підтверджено основний вплив патологічно зміненого венозного кровотоку від рівня гемомікроциркуляторного русла (закапілярні венули та венули) до варикозних вен у яких спостерігали стази, сладжі та осередки тромбування, плазморагія стінок та паравазального простору. Вперше, на грунті експериментального дослідження, науково доведено, що пролонговане внутрішньовенне введення розчину Лідокаїну ініціює дифузні зміни фібропроліферативного характеру з окремими ділянками рубцювання, а також формування проліферативних акантотичних тяжів епідермісу різного ступеня дозрівання. Вперше науково визначено, шляхом проведення кореляційного аналізу, наявність сильних позитивних кореляційних взаємозв'язків між ядерно-цитоплазматичними відношеннями у ендотеліоцитах, відносним об′ємом пошкоджених ендотеліоцитів та площею виразкового дефекту (r=+0,84±0,03), що свідчило про прискорення загоєння виразкового дефекту.

Схожі дисертації