Перова-Шаронова В. М. Оптимізація періопераційного знеболювання у дітей з синдромом інтраабдомінальної гіпертензії при хірургічній патології

Дослідження проведено з метою покращення результатів лікування дітей з синдромом інтраабдомінальної гіпертензії на тлі хірургічної інтраабдомінальної патології шляхом обрання оптимального методу знеболювання. До проспективного дослідження включено 114 пацієнтів, що перенесли оперативні втручання з приводу апендикулярного перитоніту та мали ризик розвитку інтраабдомінальної гіпертензії. Усі діти оперовані в умовах стандартної внутрішньовенної анестезії (пропофол, фентаніл, атракуріум) з штучною вентиляцією легень в режимі вентиляції, контрольованої за тиском. Одразу після завершення оперативних втручань за допомогою генератора випадкових чисел (https://www.random.org) дітей було рандомізовано на групи в залежності від методу післяопераційного знеболювання: група «Опіоїди» (n=36), контрольна група – діти, що отримували внутрішньовенну інфузію морфію 10 мкг/кг/год; група «Лідокаїн» (n=39) – діти, що отримували внутрішньовенно болюс 1,5 мг/кг та подальшу інфузію 1,5 мг/кг/год лідокаїну; група «ЕДА» (епідуральна аналгезія, n=39) – діти, яким проводилась епідуральна аналгезія 0,25% розчином бупівакаїну з початковим болюсом 1 мг/кг та подальшою інфузією 0,4 мг/кг/год. Результати дослідження показали, що епідуральна аналгезія та внутрішньовенна інфузія лідокаїну у дітей з перитонітом сприяють швидшому відновленню перистальтики, зменшують час до появи перших випорожнень, зменшують об’єм залишку по назогастральному зонду та сприяють зменшенню товщини кишечної стінки порівняно з системним введенням морфію (Р<0,05). Результати роботи переконливо доводять, що епідуральна аналгезія є оптимальним методом знеболювання у дітей з інтраабдомінальною гіпертензією та абдомінальним компартмент синдромом, а внутрішньовенна інфузія лідокаїну є безпечною альтернативою у цієї групи пацієнтів при протипоказах до епідуральної аналгезії.