У дисертаційній роботі комплексно досліджено ключові теоретико-прикладні аспекти охорони прав інтелектуальної власності на кінематографічний твір в Україні на основі аналізу доктринальних напрацювань, відповідних положень національного законодавства й міжнародного досвіду та розроблено пропозиції щодо удосконалення правового регулювання вказаної сфери відносин. Зокрема, у Розділі 1 «Загальнотеоретичні положення про охорону прав інтелектуальної власності на кінематографічний твір» проаналізовано ключові законодавчі й доктринальні положення, що стосуються охорони прав інтелектуальної власності на кінематографічний твір, та виявлено найбільш актуальні напрямки наукового дослідження. Розглянуто основні міжнародні нормативно-правові акти, присвячені врегулюванню набуття, здійснення, охорони та захисту прав інтелектуальної власності у сфері кінематографії. Охарактеризовано процес становлення національного законодавства про охорону прав інтелектуальної власності на кінематографічний твір. Досліджено правову природу кінотвору як об’єкта авторського права та сформульовано основні його ознаки. У Розділі 2 «Правовий статус суб’єктів прав інтелектуальної власності на кінематографічний твір» розглянуто ключові концепції визначення авторства кінематографічного твору, які застосовуються у країнах романо-германської та англо-американської правових систем. За результатами дослідження з’ясовано, що в першій групі країн первинними суб’єктами авторського права на кінотвір визнаються особи, завдяки творчим зусиллям яких було його створено, а в другій – особа, яка виконувала організаційні функції щодо створення твору. Встановлено, що специфіка процесу створення кінематографічного твору (велика кількість учасників, різнорідний характер внесків кожного з них) унеможливлює розгляд відносин між його авторами в межах традиційного співавторства. Сформульовано авторські визначення продюсера кінематографічного твору, кіностудії й процесу створення фільму та запропоновано внести відповідні зміни до Закону України «Про кінематографію», що слугуватиме вдосконаленню правового регулювання вказаної сфери відносин. Визначено основні підстави набуття прав інтелектуальної власності на кінематографічний твір. Розвинуто положення про обґрунтованість виокремлення сценарних, постановочних, договорів художнього замовлення та інших застосовуваних в кінематографічній сфері договорів. Зазначено, що найменування вказаних договорів слугує меті продемонструвати специфіку їхнього предмета, водночас їхня правова природа ідентична правовій природі договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності. Охарактеризовано зміст особистих немайнових та майнових прав інтелектуальної власності на кінематографічний твір. У Розділі 3 «Захист прав інтелектуальної власності на кінематографічний твір» розглянуто основні види порушень прав інтелектуальної власності у кінематографічній сфері та способи захисту цих прав. Підкреслено необхідність вироблення чіткого законодавчого підходу щодо розмежування таких понять, як «піратство», «камкординг» та «кардшейрінг», які, враховуючи специфіку їх прояву, повинні трактуватись як самостійні різновиди порушень прав інтелектуальної власності. Доведено доцільність застосування позитивного міжнародного досвіду у сфері протидії порушенням прав інтелектуальної власності на кінематографічний твір в Україні в частині відмежування дій по обходу технічних засобів захисту авторського права від дій по виготовленню, імпорту та розповсюдженню пристроїв для здійснення такого обходу. Наголошено, що у спорах щодо захисту авторських прав на кінематографічний твір позивачі можуть застосовувати як загальні, так і спеціальні способи захисту. Обґрунтовано доцільність обрання способу захисту у кожному конкретному випадку індивідуально, виходячи із характеру й ступеня порушення авторського права. Проаналізовано ключові аспекти судового розгляду справ про захист прав інтелектуальної власності на кінематографічний твір. Зазначено, що він здійснюється за загальними правилами, встановленими процесуальним законодавством. Водночас акцентовано увагу на тому, що специфіка створення кінематографічного твору зумовлює особливості суб’єктного складу учасників процесу та засобів доказування у вказаній категорії справ.
