Дисертація присвячена теоретико-правовому дослідженню наукових позицій, ідей та підходів щодо мотиву у кримінальному праві. У роботі розглядається проблема мотиву у сучасній кримінально-правовій політиці, досліджується мотив як конструктивний елемент складу кримінального правопорушення, аналізується вплив мотиву кримінального правопорушення на призначення покарання.
У дисертації на підставі аналізу наукових напрацювань вказується на комплексний, багатоаспектний характер поняття «мотив», що є предметом дослідження багатьох наук. Наголошено, що наука кримінального права, зважаючи на власний предмет та методологію має власні напрацювання щодо поняття, змісту та значення мотиву кримінального правопорушення. Попри це, численні розбіжності у розумінні мотиву кримінального правопорушення в науці кримінального права негативно впливає на практичну діяльність слідчих та судових органів при кваліфікації суспільно-небезпечних діянь та призначенні покарання.
У роботі проаналізовано основні напрацювання представників шкіл кримінального права (класичної, антропологічної, соціологічної), які стали фундаментом для сучасного розуміння мотиву кримінального правопорушення. Крім цього, встановлено правовий статус мотиву кримінального правопорушення у кримінальному законодавстві романо -германської, англо-саксонської, релігійної і традиційної правових сімей.
Визначено основні ознаки мотиву кримінального правопорушення: 1) усвідомлений характер 2) вольовий характер 3) вплив на формування психічного ставлення особи до вчинюваного діяння та наслідків. На основі даних ознак запропоноване авторське визначення мотиву вчинення кримінального правопорушення: мотив кримінального правопорушення – усвідомлена внутрішня спонука, що формує безпосереднє психічне ставлення особи до вчинюваного нею діяння та наслідків.
Залежно від того, який характер психічного ставлення особи до вчинюваного діяння та наслідків формує мотив кримінального правопорушення, всі мотиви у кримінальному праві слід поділити на: 1) мотиви, які формують умисні кримінальні правопорушення. Це ті мотиви, котрі зазначені законодавцем в статтях Особливої частини КК України і ті, що є домінуючими і найчастіше зустрічаються в судовій практиці вчинення умисних кримінальних правопорушень (корисливий мотив, хуліганський мотив, мотив расової, національної, релігійної нетерпимості, мотив ревнощів, мотив заздрощів, мотив явної неповаги до суспільства, мотив помсти, сексуальні мотиви); 2) мотиви, які формують необережні кримінальні правопорушення: 2.1) мотиви кримінально-протиправного, самовпевненого діння (мотив самоствердження, мотив самовпевненості, мотив всемогутності, мотив надмірного визнання своєї цінності, значимості тощо); 2.2) мотиви кримінально-протиправного недбалого діяння (мотив байдужості, мотив егоїзму, мотив неуважності, мотив презирства та зневаги). Крім цього, класифікація мотивів може здійснюватися і за іншими (додатковими) критеріями.
