В роботі визначається правова природа зобов'язань, нерозривно пов’язаних з особою боржника та/або кредитора, встановлюються детермінанти такого зв'язку, а також виявляються динамічні і структурні особливості таких зобов'язань у цілому, а також у контексті окремих їх різновидів. Окрема увага присвячена розгляду еволюції нормативно-правових і доктринальних підходів до визначення правової природи і видів зобов'язань, нерозривно пов’язаних з особою боржника та/або кредитора, а також аналізу окремих різновидів таких правовідносин.
Визначено детермінативні зв’язки між елементами відносного цивільного правовідношення, що визначають юридичну конструкцію «зобов'язання, нерозривно пов’язане з особою боржника або кредитора». Обґрунтовано, що ними виступає нерозривна пов’язаність боржника з об’єктом правовідношення або покладеними на нього суб’єктивними цивільними обов’язками, а також нерозривна пов’язаність кредитора з об’єктом правовідношення або належними йому суб’єктивними цивільними правами відповідно.
Доведено, що нерозривний зв'язок зобов'язання з особою боржника визначається такими чинниками: 1) індивідуальні якості боржника (освіта, досвід, здібності, навички, вміння тощо), що визначають унікальний характер об'єкта зобов'язання у формі робіт чи послуг; 2) визначені актом цивільного законодавства України або закріплені у положеннях акту саморегулювання цивільних відносин очікування кредитора у виконанні зобов'язання виключно боржником; 3) індивідуальними якостями боржника (освіта, досвід, здібності, навички, вміння тощо), що визначають унікальний спосіб виконання зобов'язання, який виступив детермінантою вступу кредитора у зобов'язання з конкретним боржником; 4) покладення на боржника суб'єктивного цивільного обов’язку, виконання якого передбачає здійснення ним поведінки у найкращих інтересах кредитора за наявності вибору в обранні варіантів такої поведінки (дискреційні правоможності).
Обґрунтовано, що нерозривний зв'язок зобов'язання з особою кредитора визначається такими чинниками: 1) невіддільним зв’язком блага, що виступає об’єктом зобов'язання, з особою кредитора (наприклад, здоров'я, стан якого підлягає відновленню); 2) властивостями об'єкта зобов'язання, що обумовлюють задоволення переважно індивідуальних потреб та інтересів кредитора (наприклад, речі, що виготовляються на замовлення); 3) характером обставин, за яких на особу покладається суб’єктивний цивільний обов'язок, що характеризуються піклуванням такої особи або законодавця про кредитора у силу наявності у нього певних індивідуальних обставин (стаж роботи, перебування у шлюбі, народження дитини, непрацездатність тощо).
Визначено обставини, що дозволяють ідентифікувати нерозривний зв'язок зобов'язання з особою кредитора за критерієм «піклування» про нього боржника або законодавця. Встановлено, що такими обставинами, зокрема виступають: 1) добровільний вступ особи у зобов'язання в якості боржника на економічно невигідних для себе умовах (безоплатно або за плату значно нижче ринкової); 2) перебування такою особою з кредитором у сімейних, дружніх, добросусідських чи в інших особистих чи договірних відносинах.
У дисертації отримало розвиток наукове розуміння особистої потреби кредитора, як чинника, що визначає нерозривний зв'язок зобов'язання з його особою у випадку наділення об'єкта такого зобов'язання здатністю до її задоволення. Визначено, що особистою за таких умов може виступати матеріальна, культурна, естетична чи будь-яка інша потреба, що властива переважно відповідному суб’єкту у силу його фізіологічних, особистісних чи інших якостей і може бути невластива його правонаступникам.
Доведено, що об’єктивація суб’єктивних категорій, як важлива частина процесу формування моделей поведінки учасників цивільних правовідносин, обумовлює необхідність переосмислення цивільно-правового значення поняття «довіра», «вина» та ін. і встановлення об’єктивних критеріїв визначення існування договірних відносин між учасниками зобов'язань, нерозривно пов’язаних з особою боржника або кредитора. У зв’язку з цим відхід від суб’єктивного розуміння сутності відповідних категорій в сторону об’єктивних критеріїв нівелює в окремих випадках значення суб'єктивного ставлення однієї особи до іншої, що у цілому визначає можливість зобов'язання бути пов’язаним як з фізичною особою, яка наділена певними стабільними морально-етичними якостями, так і юридичною особою, ділові якості якої можуть змінюватись, оскільки залежать від суб’єктного складу засновників, учасників, керівників, членів органів управляння або контролю такої особи тощо.
