У роботі комплексно досліджено процесуальні гарантії неупередженості професійних учасників кримінального провадження, в перебігу якої отримано нові результати у вигляді наукових висновків, спрямованих на вирішення теоретичних і практичних питань, які складають зміст порушеної проблематики.
Вибір теми дослідження обумовлений її актуальністю для науки кримінального процесу та правозастосовної практики, оскільки існує низка дискусійних або взагалі невирішених питань, як доктринального, так і суто прикладного характеру, пов’язаних з нормативним забезпеченням незалежності, об’єктивності та безсторонності професійних учасників кримінального провадження.
Відправною точкою для розкриття загальнотеоретичних основ законодавчого врегулювання процесуальних гарантій неупередженості професійних учасників кримінального провадження став аналіз правових позицій, сформульованих у практиці Європейського суду з прав людини, Конституційного Суду України та Верховного Суду.
У дисертації визначено поняття та розкрито природу категорії «неупередженість». У загальному розумінні термін «неупередженість» у кримінальному провадженні передбачає такий стан речей, при якому його професійний учасник позбавлений особистісного ставлення до цього процесу та його учасників і діє компетентно як самостійний, відокремлений суб’єкт кримінального провадження, не виражаючи прямого чи опосередкованого негативного та/або прихильного ставлення до кримінального провадження в цілому й до інших його учасників. Зміст окресленого поняття складають: а) незалежність; б) безсторонність; в) об’єктивність та г) компетентність професійних учасників кримінального провадження.
Підкреслено, що для визначення упередженості відсутність усіх чотирьох її складників не є обов’язковою; достатнім є встановлення відсутності одного з них. Іншими словами, співвідношення може бути різним: неупередженість через безсторонність, через об’єктивність, незалежність, компетентність тощо, але в кожному випадку, встановлення відсутності хоч однієї з названих гарантій має наслідком упередженість професійного учасника кримінального провадження.
Дисертантка пропонує під незалежністю професійних учасників кримінального провадження розуміти обумовлені сукупністю факторів організаційного, процесуального, матеріального, особистісного (морального) характеру стан внутрішнього переконання та процесуальний режим, що уможливлюють самостійну, без стороннього впливу, реалізацію ними передбачених кримінальним процесуальним законом прав та виконання обов’язків відповідно до функціональної спрямованості з метою вирішення завдань кримінального провадження.
Обґрунтовано, що професійні учасники кримінального провадження – це суб’єкти кримінальних процесуальних правовідносин, на яких кримінальним процесуальним законодавством покладені обумовлені їх професією, спеціальною освітою та/або знаннями функції, спрямовані на вирішення завдань кримінального провадження. До кола професійних учасників кримінального провадження належать: суддя, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, керівник органу дізнання, слідчий, дізнавач, захисник, представник-адвокат, експерт, спеціаліст, перекладач.
У роботі надана характеристика міжнародних стандартів неупередженості кожного професійного учасника кримінального провадження (суддів, прокурорів, слідчих, дізнавачів, захисників, представників, експертів, спеціалістів, перекладачів), виходячи із запропонованого поділу їх на чотири групи, зокрема, міжнародні стандарти щодо незалежності, безсторонності, об’єктивності та компетентності.
Значна увага у роботі приділена аналізу процесуальних гарантій неупередженості професійних учасників кримінального провадження.
