У дисертаційному дослідженні вперше в теорії інформаційного права здійснено комплексний аналіз інформаційного законодавства як регулятора суспільних відносин, що дало можливість визначити недоліки правового забезпечення їх реалізації.
Аналіз нормативно-правового поля України показує, що є наявна низка законодавчих та інших нормативно-правових актів, спрямованих на регулювання обігу інформації, що формує інформаційне законодавство, яке посідає надзвичайно важливе місце в правовій системі України, бо є комплексним міжгалузевим правовим явищем, що складається з приписів приватно-правового та публічно-правового характеру. Однак говорити про ефективність вітчизняного інформаційного законодавства поки не приходиться. Складність проблеми законодавчого регулювання інформаційних процесів обумовлена тим, що вони охоплюють відносини в усіх сферах суспільства і регулюються нормами різних галузей права.
Проблема регулювання інформаційних правовідносин посідає значне місце як в інформаційному праві, так і в галузевих юридичних науках, бо умови суспільного життя зазнають постійних змін та зумовлюють необхідність використання нових комплексних підходів до дослідження правовідносин в інформаційній сфері.
У роботі доведено, що інформаційні відносини, на відміну від інших суспільних відносин, які існують лише в реальному вимірі, є як в реальному, так і в віртуальному просторі. Складовою частиною інформаційних відносин потрібно вважати відносини в мережі «Інтернет», що мають інформаційну наповненість і є інформаційно-віртуальними відносинами. Інформаційно-віртуальні відносини, як новий вид інформаційних відносин – це суспільні відносини, що виникають, змінюються і припиняються стосовно обігу інформації в кіберпросторі.
Основною правовою проблемою регулювання інформаційно-віртуальних відносин є неможливість окреслити межі застосування реального права в кіберсфері, що спричинено певними факторами. Територіальною невизначеністю інтернет-відносин бо це глобальна мережа і відносини, що виникають у ній, географічно не обмежуються територією певної держави. Цільовою невизначеністю бо правове регулювання відносин у мережі «Інтернет» не може мати за мету глобальне регулювання, а постійний розвиток та еволюціонування інтернет-відносин веде до не можливості встановлення чіткого та однозначно визначеного кола відносин, що потребують правового регулювання. Об’єктною невизначеністю бо інтернет сам по собі не може бути об’єктом правовідносин, бо є лише комп’ютерною мережею, тобто цифровим середовищем для здійснення операцій з об’єктами, що так чи інакше пов’язані з цією мережею. Суб’єктною невизначеністю бо інтернет-відносини, які пов’язані з анонімністю суб’єктів, а тому ускладнюють (а іноді унеможливлюють) ідентифікацію суб’єктів, неможливість встановити дієздатність суб’єкта та визначити їх місце знаходження. Іноді суб’єкти можуть знаходитись на території різних держав, а тому їхні права й обов’язки регулюватимуться по-різному. Процесуальною невизначеністю, бо у випадку порушення інтернет-відносин відсутня єдина процедура розслідування та доказування складу правопорушення, а також захисту порушеного права.
Аргументовано, що об’єктом інформаційних відносин є інформація, а об’єктом інформаційних правовідносин – інформаційні ресурси. Об’єкт інформаційних правовідносин, тобто інформаційний ресурс – це організована сукупність інформації, інформаційних продуктів, технологій та інформаційних комунікацій, з визначеним правовим режимом, які призначені для інформаційного забезпечення життєдіяльності людини, суспільства та держави. Стверджується, що поняття «інформаційний ресурс» потрібно розуміти як інтегровану сукупність знань та інформаційних технологій. Саме таке розуміння інформаційних ресурсів дає можливість виокремити частину інформації з загального об’єкту інформаційних відносин і окреслити межі державного регулювання в інформаційній сфері. Тобто об’єктом інформаційних правовідносин є лише та частина інформації, що підлягає правовому регулюванню з боку держави.
Встановлено, що інформаційне законодавство – це система нормативно-правових актів (законів, підзаконних нормативно-правових актів, ратифікованих міжнародних договорів), що регулюють суспільні відносини у сфері обігу інформації.
Ключові слова: інформація, інформаційні ресурси, інформаційне законодавство, інформаційне правопорушення, інформаційно-віртуальні відносини, інтернет-відносини, адміністративно-інформаційне правопорушення.
