Дисертація присвячена теоретичному узагальненню сутності себорейного дерматиту і новому вирішенню наукової задачі підвищення ефективності лікування хворих на цю недугу шляхом призначення комплексної диференційованої терапії з урахуванням мікробіоти шкіри та шлунково-кишкової системи.
У дисертаційній роботі для вирішення поставлених задач застосовано загальноклінічні, біохімічні, бактеріологічні, статистичні методи дослідження. Під нашим спостереженням знаходилося 78 хворих на себорейний дерматит, більшість з яких представлена особами віком 25 - 50 років. Серед хворих на себорейний дерматит більшість обстежених склали чоловіки – 53 особи (67,95 %), решту – жінки 25 осіб (32,05 %), що відповідає гендерним епідеміологічним особливостям захворювання. Контрольну групу для порівняння лабораторних показників представлено 30 практично здоровими добровольцями віком 22-52 років. Соціальна структура досліджуваного контингенту хворих була представлена службовцями (32 - 41,0%), робочими (12 - 15,4%), студентами (15 – 19,2%)та тимчасово непрацюючими особами (19 – 24,4%).
Маніфестація себорейного дерматиту розпочиналися з ураження волосистої частини голови у 56 (71,8%), а і інших ділянок шкіри – у 22 (28,2%) осіб. Надалі патологічний процес у 30 (38,5%) пацієнтів поширювався на шкіру обличчя, у 26 (33,3%) – на інші ділянки шкірного покрову. Анамнестичні дані дозволили встановити залежність рецидивів себорейного дерматиту від пори року. Так, у більшості хворих (58) загострення захворювання були пов’язані із сезонністю: у 41 хворого (52,6%) вони виникали восени та взимку, у 17 (21,8%) – навесні та влітку, у 20 хворих (25,4%) не залежали від сезону.
Мікробіологічне дослідження хворих на себорейний дерматит основної групи дозволило виявити як сапрофітні, так і патогенні мікроорганізми. Так, у 90% контингенту хворих основної групи виявлено Malassezia spp., S. capitis – у 82,00%, S. epidermidis – 50,00%, S. hominis – 32,14%, Micrococcus spp. – 36,00%, S. aureus і S. haemolyticus – у 8,00%, S. saprophyticus – у 6,00%.
Хворим на себорейний дерматит порівняльної групи ми призначали клотримазол 1% крем. Клотримазол володіє антимікотичною активністю, а також діє на грам-позитивні та грам-негативні мікроорганізми.
При вивченні мікробного складу слизової оболонки товстого кишечника у хворих на себорейний дерматит визначено достовірне зниження кількості біфідобактерій, лактобактерій, кишкової палички і бактероїдів при статистично значимому збільшені дріжджоподібних грибів роду Candida та коринебактерій у порівнянні з групою здорових осіб.
Щодо оцінки ефективності терапії за показниками тривалості лікування, то вона показала суттєву перевагу підходів, застосованих у основній групі, оскільки тривалість лікування в ній була на 2,0 (95 % ДІ 2,0 – 4,0) дні меншою (p<0,001) порівняно з групою порівняння, де складала в середньому 11,0 (10,0; 14,0) днів.
При визначенні дерматологічного індексу якості життя показано, що середнє значення цього параметра серед усіх обстежених до лікування становило 18,0 (14,0; 22,0) балів, при цьому в основній групі – 18,5 (15,0; 22,0) балів, що статистично не відрізнялося (p=0,093) від групи контролю – 16,0 (11,5; 21,5) балів.
Оцінкою дерматологічного індексу якості життя у групах після лікування продемонстровано його достовірно значиме зменшення (р<0,001) як серед усіх обстежених – в середньому на 16,0 (13,0; 19,0) балів, так і серед хворих основної групи – на 16,0 (14,0; 19,0) балів і групи порівняння – на 14,5 (10,5; 19,5) балів.
В ракурсі адекватного застосування місцевої терапії у хворих на себорейний дерматит застосовано науково обґрунтований склад м'якої лікарської форми з піроктоном оламіном та нафталаном знесмоленим для зовнішнього застосування в комплексній терапії і профілактиці себорейного дерматиту, що представляє науковий і практичний інтерес та дозволяє розширити фармакотерапевтичний арсенал лікарських засобів для практичної дерматології.
Раціональний підхід до дієти та ретельний підбір засобів догляду за шкірою та волоссям також забезпечував тривалу підтримку сприятливого результату лікування.
