Дисертацію присвячено обґрунтуванню теоретичних і методичних засад фінансового механізму Збройних Сил України в умовах їх реформування.
У дисертації розкрито сутність та запропоновано визначення фінансового механізму Збройних Сил України, що являє собою сукупність методів, форм, інструментів та важелів впливу на систему суспільних відносин для розподілу і перерозподілу ресурсів з метою досягнення соціально-економічного розвитку. З його допомогою здійснюються розподіл та перерозподіл наявних фінансових ресурсів для матеріального забезпечення підрозділів Збройних Сил. У результаті систематизації та критичного порівняння наявних підходів до визначення фінансового механізму та його складових вдалося провести декомпозицію та оцінювання їх складових елементів, що і дало нам змогу сформулювати найбільш повне визначення. Нами було обґрунтовано порядок реалізації фінансовим механізмом своїх функцій за допомогою застосування наявних інструментів.
За результатами аналізу коефіцієнтів ризику та побудови лінійних моделей було обґрунтовано існування залежностей між видатками на Збройні Сили та розвитком економіки. Ураховуючи складну військово-політичну ситуацію, що складається у державі, ми вважаємо, що розбудова сильної армії є запорукою забезпечення стабільності у регіоні, інвестиційної привабливості України, а також збереження необхідних темпів зростання економіки. Хоча багато науковців зазначає, що мілітаризація економіки стримує темпи її зростання, ми вважаємо, що вона може також стати і каталізатором інноваційної діяльності, побудови промисловості й машинобудування, стимулом розвитку інформаційних технологій, а також такого напряму, як кібербезпека. З’ясовано, що наша гіпотеза є справедливою для держав, що межують із мілітаризованими державами й тими, які ведуть бойові дії вже тривалий період часу.
На підставі узагальнення сучасних підходів до теорії державного управління та інституціональної теорії ми сформулювали та запропонували матрицю оцінювання реформ в органах державного сектору. Ми звернули увагу на такі елементи, як контекст здійснення реформ, їх зміст, оцінювання процесів та результатів. З огляду на дослідження практиків та науковців ми виділили три рівні реформ: державного сектору, певної організації або її підсистеми. Проте ми вважаємо, що в контексті оцінювання таких реформ слід обов’язково зважати на роль керівників, які є рушійною силою таких трансформацій. У роботі здійснено аналіз ролі керівників у реформах стосовно їх якості та послідовності.
Запропоновано напрями та способи організації єдиної інформаційної системи Збройних Сил за допомогою організацій регульованого конкурентного ринку програмного забезпечення, що дасть змогу прискорити темпи впровадження програмного продукту, зберігши вимоги до уніфікації процесів, каналів зв’язку, захисту інформації, а також технічних засобів. За допомогою порівняння наявних інформаційних потоків було виявлено канали обміну даними, які дублюють інформацію та не розкривають її у повному обсязі, а отже, не виконують свої прямі функції та призначення.
Установлено, що точність побудови фінансових планів і прогнозів для середньо- та довгострокового планування не відповідає вимогам. Виходячи з отриманих результатів ми розробили та запропонували до використання метамодель, що охоплює підходи класичного машинного навчання та аналізу часових рядів. Для підвищення точності прогнозу, серед іншого і на місячних та річних циклах, ми пропонуємо поєднувати підходи експоненційного згладжування, дерева ухвалення рішень, бустінг і лінійні регресії. Оптимально підібрані коефіцієнти (в англомовних джерелах – «weight», ваги) дають змогу значно наблизити прогноз на валідаційних даних до даних реальних. Також ми обґрунтували та запропонували застосування методів аналізу природньої мови у контексті зіставлення цілей та напрямів видатків Збройних Сил, що дає змогу значно підвищити прозорість таких процесів, адже в межах однієї бюджетної програми можуть реалізовуватися різні стратегічні цілі чи завдання.
У результаті дослідження підходів до оцінювання ефективності бюджетних організацій ми розробили систему інтегральних показників, яка у разі доповнення ресурсами, які використовує організація для досягнення своїх цілей, може давати кластерну оцінку ефективності їх діяльності у розрізі оцінюваних напрямів. Цей підхід є універсальним і може застосовуватися і поза межами Збройних Сил.
