Встановлено, що динамічні і глибокі зміни, що відбуваються в системі публічного управління України, обумовлюють необхідність систематичного і постійного вдосконалення організаційних структур і форм діяльності органів публічної влади на всіх рівнях врядування. Для досягнення суспільно значущих результатів і підвищення якості публічного управління органи публічної влади повинні не лише розробляти нові програми та послуги, але й активно використовувати сучасні методи і технології управління. Визначено, що в Україні, присутні різноманітні приватні підприємства та організації, які володіють спеціальними компетенціями та підходами і які можуть ефективно здійснювати ряд функцій, що покладені на органи публічної влади та відповідні бізнес-процеси. Залучати приватні та неурядові організації до вирішення окремих завдань, що стоять перед органами публічної влади, дозволяє аутсорсинг. Встановлено, що розширення участі приватних компаній в діяльності публічних структур передбачено на рівні кількох нормативно-правових актів. Проте ефективному запровадженню аутсорсингу перешкоджає невизначення нормативних засад та методичних принципів використання аутсорсингу у діяльності органів публічної влади.
Об’єкт дослідження – організаційні відносини з реалізації функцій та процесів в органах публічної влади та у публічних установах.
Предмет дослідження – застосування аутсорсингу у публічному управлінні та адмініструванні на місцевому рівні.
Наукова новизна одержаних результатів обумовлена тим, що в дисертаційній роботі обґрунтовані концептуальні підходи та практичні методики щодо використання аутсорсингу в діяльності місцевих органів публічної влади. У результаті проведеного дослідження отримано нові наукові й практичні результати:
вперше
на рівні дисертаційних досліджень за спеціальністю 281 «публічне управління та адміністрування» обґрунтовано і систематично досліджено концептуальні та прикладні засади використання аутсорсингу у функціонуванні органів публічної влади та публічних установах, що дозволило визначити чинники, переваги та недоліки використання аутсорсингу в урядовому секторі, а також відповідні ризики, альтернативні підходу до управління аутсорсингом та умови його запровадження, узагальнити різновиди аутсорсингових ініціатив та практик в органах публічної влади.
удосконалено визначення аутсорсингу в публічному секторі, як передача окремої функції, процесу чи виду робіт через договір від органів публічної влади, державних та комунальних установ, підприємств, організацій на виконання зовнішнім приватним організаціям із збереженням загальної відповідальності за публічною інституцією, що дозволило визначити такі його характеристики як договірна природа, регулярність, конкурсність, підконтрольність, обмеженість застосування.
змістовні характеристики договору аутсорсингу як угоди, в результаті якої одна сторона (публічна інституція) за винагороду передає свої функції або види діяльності (сервісні, інформаційні, кадрові тощо) або бізнес-процеси (організаційні, фінансово-економічні, технологічні тощо) іншій стороні (приватній організації), яка має у своєму розпорядженні необхідний для цього кваліфікований персонал та інші ресурси, що дозволило віднести його до змішаних цивільно-правових договорів, з елементами договорів підряду, надання послуг та трудових договорів.
набули подальшого розвитку методичні засади визначення ефективності адміністративно-управлінських процесів, що дозволило запропонувати систему показників ефективності аутсорсингу в органах публічної влади, яка включає до себе показники, що характеризують результати аутсорсингу; показники, що характеризують економічну ефективність аутсорсингу; показники, що характеризують рівень управління аутсорсингом; показники, що характеризують рівень роботи залученої в якості аутсорсера організації;
правове регулювання аутсорсингу у законодавстві України, що дозволило запропонувати внесення змін до законів України «Про державні закупівлі» та «Про адміністративну процедуру», які б визначили механізми передачі функцій та процесів органів публічної влади на аутсорсинг.
