Дисертаційне дослідження сконцентроване навколо соціологічного підходу до вивчення маніпулятивних технологій у полі політики. Його написання обумовлено тим фактом, що, під час комунікації з виборцями, політичні сили, кандидати на виборні посади та інші суб’єкти політики застосовують не лише «прямі», фактуальні елементи аргументації, а і приховані – маніпулятивні, – прагнучи досягти своїх власних цілей (наприклад, стати обраними чи бути переобраними). Втім, зазвичай, в академічному сенсі, маніпуляції розглядаються «точково», через призму міжособистісної психології, і не виносяться у ширший соціально-політичний вимір. Водночас, у політиці, маніпуляції найбільш часто стосуються громадської думки та поведінки аудиторій, що дає змогу говорити про них не як про «прийоми», а радше як про цілеcпрямовані маніпулятивні технології.
В той же час, слід підкреслити, що в соціології доволі розробленою постає структура означення поля політики та процесів у ньому, однак в політичній комунікації цілісний погляд на соціологічну інтерпретацію поняття «маніпулятивних технологій» та його особливостей є відсутнім. Відповідно, в соціологічній академічній літературі (на відміну від психологічної та політологічної), складова політичної комунікації, а особливо концепт політичних маніпуляцій та окремих їх видів (як, наприклад, очорнювання), в більшій мірі постає суто набором тлумачень, в той час як парадигми, дотичні до вивчення політичної комунікації та її «супутніх практик», скоріше лишаються невизначеними. Ще більш невизначеною постає конкретизація методологічних підходів до дослідження й аналізу маніпуляцій як способу політичної комунікації. Це породжує наукову проблему, що полягає в подоланні протиріччя між фрагментарністю наявного (і часто суто «практично-спрямованого») пояснення зумовленості, сутності та особливостей застосування маніпулятивних технологій в полі політики (зокрема, й технології очорнювання), та потребою конкретизації теоретичних засад та методів соціологічного аналізу цих технологій.
Відтак, мета дисертаційного дослідження полягає у соціологічній концептуалізації маніпулятивних технологій у полі політики. Об’єктом дослідження виступають маніпулятивні технології як спосіб комунікації. Предметом дослідження є теоретичні засади та методи дослідження маніпулятивних технологій у полі політики.
Результати, отримані під час написання даної дисертаційної роботи, дозволяють говорити про наукову новизну таких положень:
Вперше:
Обґрунтовано виокремлення сукупності ключових «маркерних» характеристик, притаманних маніпулятивним технологіям у полі політики (зокрема, таких як театралізованість, інтерактивність, комунікативна різнорівневість, стратегічність, цілеспрямованість на приховану вигоду, контекстуальність, дискурсивність та символічність), що дозволяють ідентифікувати даний різновид технологій серед інших соціально-політичних феноменів;
Аргументовано вибір «драматургічного підходу» (Е. Гофмана) в рамках символічного інтеракціонізму як конкретно-соціологічної теорії, використання якої дозволяє найбільш повною мірою відображати структуру та суть маніпулятивних технологій у контексті їхньої соціологічної концептуалізації. Виявлено, що, знаходячись в рамці парадигми соціальних дефініцій, цей підхід, на відміну від інших парадигм (соціальних фактів та соціальної поведінки), об’єднує індивідуальний та груповий рівні описуваних соціальних феноменів, і, на відміну від інших «дефінітивних» теорій (акціонізму та феноменології), особливу увагу приділяє взаємодії між людьми. Відтак, продемонстровано, що саме «драматургічний підхід» дає змогу повноцінно аналізувати зміст маніпуляцій та розподіляти їх на складові, зважаючи на їхні «маркерні» характеристики;
Продемонстровано доцільність введення в понятійний апарат української соціології поняття «очорнювання» (character assassination) як різновиду маніпулятивної технології, що відображає навмисне і стале зусилля, котре має на меті заподіяння шкоди репутації чи підрив довіри до індивіда, групи або організації, та носить стратегічний характер.
Ключові слова: поле політики, політична комунікація, моделі комунікації, комунікативні технології, маніпуляції, маніпулятивні технології, очорнювання, стратегічна дія, соціальна драматургія, громадська думка, методи дослідження.
