Об’єкт, предмет, мета і завдання дисертації «Криптовалюти як об’єкт цивільних прав: порівняльно-правовий аналіз» зумовили наступну її структуру:
Розділ 1. Розкрито принципи функціонування технології розподіленого реєстру і юридичне значення досягнення консенсусу відносно його стану у певний момент часу для вирішення проблеми подвійних витрат; надано авторський варіант дефініції «криптовалюта», оцінено пропозиції інших дослідників; розкрито співвідношення термінів «віртуальні активи», «криптоактиви», «криптовалюта», «віртуальна валюта», «цифрова валюта», «цифрові гроші», «електронні гроші»; наведена класифікація криптоактивів; наведено схему класифікації грошей і квазі-грошових інструментів у співвідношенні з криптоактивами; визначено характерні ознаки криптовалюти як об’єкта цивільних прав і співставлено її з традиційними групами об’єктів; визначено, що до 2019 року криптовалюта відповідала ознакам категорії «інше майно» згідно ст.177 ЦК України; на основі вчення Карла Менгера критикується віднесення криптовалюти до нематеріальних благ; обґрунтовано позицію щодо визначення у ЦК України такого об’єкту цивільних прав як цифрові приватні (нефіатні) гроші, зокрема децентралізована віртуальна валюта; проведено огляд наукових досліджень по темі.
Розділ 2. Зроблено порівняльний аналіз правового регулювання криптовалюти в ЄС, ЄАВТ, СНД, англо-саксонських країнах, країнах Азії, Африки та Латинської Америки. Встановлено, що місце криптовалюти в системі об’єктів цивільних прав визначається по-різному: як законний платіжний засіб, резервна валюта, нефіатний платіжний засіб (цифрові приватні гроші, цифрова валюта), аналог іноземної валюти, фінансовий інструмент (біржовий актив) з функцією засобу обігу, нематеріальний (віртуальний) актив взаємозамінного характеру з функціями засобу обігу і платежу (квазі-гроші) або без однієї чи обох функцій; товар, майнові права, цінні папери тощо.
Розділ 3. Оглянуто правові позиції щодо статусу криптовалюти та законопроекти, зареєстровані у 2017-2020 рр.; досліджено чинне і перспективне законодавство щодо статусу і обігу криптовалюти. Встановлено, що Закон України «Про віртуальні активи» є рестрикційним (забороняє виконання ними функцій засобу обігу і платежу) і погіршує існуюче правове становище суб’єктів права. На прикладах господарської і судової практики (договори купівлі-продажу, позики, створення твору на замовлення, інвестиційні тощо) доведено, що статус криптовалюти як нематеріального блага суперечить реальній правовій природі даного активу і не забезпечує учасників правовідносин ефективними засобами правового захисту.
Наукова новизна результатів:
1) вперше: запропоновано авторську класифікацію форм і видів існування грошей, включно з криптовалютою; обґрунтовано потребу визначення нового об’єкту цивільних прав - цифрових приватних (нефіатних) грошей, зокрема децентралізованої віртуальної валюти; опрацьовано авторську дефініцію криптовалюти; обґрунтовано концептуальну помилковість віднесення криптовалюти до нематеріальних благ; обґрунтовано потребу перегляду правового статусу біткоїна у зв’язку з його оголошенням законним платіжним засобом у ряді країн; запропоновано після визнання Україною грошової природи криптовалюти визнати її допустимим засобом виплати зарплати.
2) удосконалено: визначення поняття інформація (доповнено дефініцію ст.200 ЦК України призначенням даного об’єкта прав); класифікацію об’єктів цивільних прав у ст.177 ЦК України в частині безготівкових грошей і електронних цінних паперів.
3) дістали подальшого розвитку: класифікація криптоактивів за їх правовою природою; обґрунтування відмінності криптовалют від електронних грошей; пропозиції щодо нормативного посилення ролі гривні в економіці; пропозиції по удосконаленню нормативної бази України. Запропоновано нові редакції ст.177, 192, 533 ЦК України, ст.198 ГК України, зміни до ст.32, 34 Закону України «Про Національний банк України», ст.290 ЦПК України, ст.3685 КК України, ст.46 Закону України «Про запобігання корупції», ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», обґрунтовано необхідність змін до Законів України «Про платіжні послуги», «Про валюту і валютні операції» і «Про віртуальні активи».
