Мороз С. Ю. Внутрішньостеблові фітофаги соняшнику, особливості біології, екології та контроль їх чисельності в Степу України

Актуальність досліджень визначається тим, що соняшник є однією з основних стратегічних сільськогосподарських культур України, що мають експортне спрямування й забезпечує продовольчу безпеку. У результаті обстежень посівів соняшника було виявлено значну частку рослин із порожистим стеблом – такий ефект міг проявитися за умов значної кількості опадів протягом вегетаційного періоду або зрошення. Загальна порожистість складала 30 % на контрольних площах – без підживлення і до 22 % за звичайної технології підживлення сечовиною у фази 2-х, 6-ти та 10-ти справжніх листків. Втрати урожаю у варіантах досліджень коливалося від 1,41 до 2,92 т/га відповідно. Причинами зменшення урожайності виявилися мінімальні показники продуктивності рослин соняшнику, водночас рослини з порожистим стеблом часто вилягали, що створювало додаткові втрати при збиранні урожаю. Характерним було й те, що в порожистих стеблах зустрічалася виключно соняшникова шипоноска Mordellistena parvula Gyll., а личинки соняшникового вусача Agapanthia dahli Richt. не виявлялися. Останнє було наслідком зменшення трофічної бази – у порожистих стеблах потужності зовнішнього шару («кільця»), проте цієї сформованої частини серцевини виявилося достатньо для розвитку личинок Mordellistena parvula Gyll. і недостатньо для розвитку Agapanthia dahli Richt. Встановлено, що чисельність шипоноски – 5,27 екз./росл. фактично не впливала на врожайність рослин із виповненим стеблом (4,46 т/га). Застосування сечовини в комплексі з мікромінеральним живленням та системним інсектицидом на 28 % зменшувала прояв порожистості. За оранки останній можна не застосовувати, а за дискування – рекомендується, як страхування екологічного методу (пригнічення популяцією вусача популяції шипоноски), для послаблення резервації шипоноски. Отже, зменшення відсотку порожистих рослин з одного боку сприяло збільшенню урожаю, з іншого – зменшувало резервації популяції шипоноски, що досягається регуляцією режиму зрошення або застосування комплексу мікромінерального живлення.