За результатами наукового дослідження автор встановила нові аспекти патогенезу порушень репродуктивної функції у пацієнток, які перенесли операційні втручання з приводу гострої гінекологічної патології.
Вона показала, що реабілітаційна терапія в умовах реальної клінічної практики проводиться щодо обмеженого контингенту пацієнток, які перенесли невідкладні операційні гінекологічні втручання.
Дисертантка вперше довела, що значна частота запальної і дисгормональної патології, репродуктивних втрат, штучного переривання вагітності до ургентного операційного втручання, рецидиви ургентної гінекологічної патології зумовлюють низький рівень реалізації репродуктивної функції у пацієнток досліджуваної когорти .
За результатами проведеного дослідження було встановлено, що рецидиви функціональних кіст яєчника, порушення менструального циклу, складають підвищений ризик невідкладних операційних втручань за відсутності відповідного лікування, а ризик позаматкової вагітності є високим за наявності перенесених запальних процесів нижнього відділу генітального тракту.
Вперше доведено, що незалежно від типу ургентної патології, що зумовила операційне втручання, в післяопераційному періоді спостерігається зростання рівня експресії як про- так і протизапальних цитокінів. Дисбаланс про- і протизапальних цитокінів залежить від тривалості доопераційного перебігу гострої гінекологічної патології та типу операційного втручання (лапаротомія&лапароскопія) і пов’язаний із тяжким дефіцитом кальцидіолу.
Встановлено, що особливостями гормонального балансу жінок, що перенесли ургентні операції з приводу гострої гінекологічної патології є тривала стрес-індукована гіперпролактинемія (15,0 %), нормогонадотропна дисфункція яєчників з ановуляцією та недостатністю лютеїнової фази, зниження рівня АМГ у 61,1 % пацієнток з впливом хірургічних енергій на уражений яєчник до 12-го місяця після операції.
У підсумку завдяки отриманим даним наукового дослідження були науково обґрунтовані необхідність вдосконалення заходів щодо профілактики та лікування репродуктивних порушень у жінок з невідкладною гінекологічною патологією на основі вивчення клініко-параклінічних особливостей раннього та пізнього післяопераційного періодів та адекватної медикаментозної корекції виявлених порушень.
Практичне значення дисертаційної роботи Дякунчак Ю.Р. полягає в тому, що для закладів охорони здоров’я запропоновано застосування удосконаленого діагностичного та диференційованого лікувально-профілактичного комплексу заходів для пацієнток, що перенесли ургентні гінекологічні операційні втручання.
Отримані результати дослідження дозволяють зменшити тривалість післяопераційного болю, інтенсивність больових відчуттів з другої доби після операції у 2,9 рази; знизити частоту запальних і незапальних післяопераційних ускладнень у 8,9 разів; досягти клініко-лабораторної нормалізації стану мікробіоти піхви; забезпечити встановлення овуляторного МЦ з повноцінною лютеїновою фазою і нормальним оваріальним резервом; досягти бажаної вагітності природнім шляхом в умовах реальної клінічної практики.
Вважаю, що елементи наукової новизни сформульовані коректно, їх кількість та кваліфікаційні ознаки відповідають нормативним вимогам.
Новизна результатів дослідження та їх практична значимість підтверджується впровадженнями у клінічну практику КНП ЛОР Львівського обласного центру репродуктивного здоров’я населення, КНП Львівська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги, Луцького клінічного пологового будинку, Волинської обласної клінічної лікарні.
Теоретичні положення дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі на кафедрі акушерства, гінекології та перинатології ФПДО Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького.
