Дисертаційна робота присвячена виявленню доклінічних виявів вестибулярної дисфункції у дітей із гострим середнім отитом на основі оцінювання стато-кінетичних показників, визначених методом статичної комп’ютерної стабілометрії.
Робота виконана в дитячому отоларингологічному відділенні Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 30» Харківської міської ради, яка була клінічною базою кафедри отоларингології та дитячої отоларингології Харківської медичної академії післядипломної освіти до 2022року. Проведено аналіз літературних джерел і архівного матеріалу щодо захворюваності дітей, хворих на гострий середній отит (ГСО), які лікувалися в дитячому відділенні у 2015–2019 рр. та визначено найвагомішу вікову категорію дітей для дослідження. Сформовано основні дослідні групи із визначенням вікової категорії обстежених дітей: I група (45 хворих) — діти з негнійним ГСО; II група (45 хворих) — діти з гнійним ГСО, контрольна група (50 дітей) — діти без ГСО з нормальним слухом. Проведено клінічне, отоневрологічне, аудіометричне та стабілометричне обстеження пацієнтів зазначених груп. Проаналізовано та порівняно між групами отримані результати та проведено математико-статистичний аналіз. На етапі узагальнення результатів проведено математичний аналіз результатів стабілометричного дослідження для прогнозування можливих уражень периферичного відділу вестибулярного аналізатора у дітей із гострим середнім отитом.
Дослідження поширеності та особливості клінічної картини ГСО в дітей різного вікового діапазону, що потребували стаціонарного лікування (за архівними даними), виявило стабільно високий (19,5 %) відсоток таких пацієнтів. Домінівною патологією в разі ГСО був гнійний запальний процес (44,8 %), секреторні запалення — 31 %, вірусне запалення — 24,2 %. Найчастіше госпіталізували хворих на ГСО дітей 2–5 років (57,2 %), зокрема, з гнійним середнім отитом — 52,6 %, секреторним варіантом перебігу — 27,8 %, вірусним — 19,5 %.
Встановлено, що ускладненнями гнійних і вірусних ГСО, окрім традиційних для дітей мастоїдитів і гострої сенсоневральної приглухуватості, були досить значущі вияви лікворно-гіпертензійного (16,8 % і 37,2 %, відповідно) та інтоксикаційного (24,6 % і 66 %, відповідно) синдромів, що не виключало вірогідневтягування вестибулярного аналізатора. Дослідження слухової та вестибулярної функції в дітей групи контролю виявило, що традиційне отоневрологічне дослідження таких пацієнтів не надає повної клінічної характеристики стану вестибулярної функції. Метод статичноїкомп’ютерної стабілометрії, навпаки, дав змогу в ігровій формі дослідити вестибулярну систему в дітей. Визначено, що усереднена фігура проєкції центра тиску в пробі з закритими та відкритими очима у дітей контрольної групи представлена еліпсом, яка вказує на домінування гомілковостопної стратегії підтримання пози, що є фізіологічним для підтримання балансу та вказує на відсутність патології вестибулярної системи.
