У дисертаційній роботі представлено теоретичне узагальнення й нове розв’язання актуального наукового завдання – удосконалити діагностику й визначити прогноз імовірности порушення структури кісток у хворих на цироз печінки (ЦП) на основі: дослідження частоти й характеру порушення структури кісток; вивчення особливостей патогенезу та клінічних проявів порушення мінеральної щільности кісткової тканини (МЩКТ); з’ясування їх діагностичної цінности; оцінки ризику виникнення переломів і його діагностичної цінности; визначення посттестової ймовірности порушення структури кісток загалом і остеопенії та остеопорозу зокрема.
Порушення структури кісток і його прояви достовірно частіше трапляються у хворих на ЦП, ніж у практично здорових осіб. Поширеність порушення МЩКТ серед хворих на ЦП становить 80,00 %, із яких на остеопенію припадає 51,11 %, на остеопороз – 28,89 %.
Ураження кісток у хворих на ЦП мають певні особливості патогенезу та клінічних проявів. Діагностично цінним для остеопенії є високочутливе зменшення (зм) ліпопоротеїдів високої щільности (ЛПВЩ) (чутливість 93,48 %; р < 0,001; коефіцієнт асоціації 0,87), а для остеопорозу – середньочутлива констеляція показників еритрограми «зм MCV+збільшення (зб) RDWS» (чутливість 83,33 %; р = 0,045; коефіцієнт асоціації 0,63), високоспецифічна констеляція «зм RBC+зм MCV+зб RDWS» та її поєднання зі зм HGB і/або зм HCT і/або зб RDWС (специфічність 100,00 %; р = 0,029; коефіцієнт контингенції 0,38), середньочутливе зб лужної фосфатази (чутливість 80,77 %; р = 0,049; коефіцієнт асоціації 0,62), високочутливе зм ЛПВЩ (чутливість 100,00 %; р < 0,001; коефіцієнт контингенції 0,61), високоспецифічний одночасний прояв п’яти досліджуваних лабораторних синдромів ЦП (специфічність100,00 %; р = 0,031; коефіцієнт контингенції 0,36), високоспецифічна наявність попередніх переломів (специфічність 94,44 %; р = 0,002; коефіцієнт асоціації 0,89), середньоспецифічна нормальна маса тіла (специфічність 72,22 %; р = 0,036; коефіцієнт асоціації 0,61).
Низький ризик переломів найчастіше характерний для хворих на ЦП без порушення структури кісток (р ≤ 0,005; коефіцієнт асоціації 0,74 – 0,90); середній ризик – для хворих із остеопенією та є діагностично цінним середньочутливим маркером остеопенії (чутливість 80,43 %; р = 0,028; коефіцієнт асоціації 0,61); високий ризик – для хворих на ЦП із остеопорозом і є діагностично цінним високоспецифічним маркером остеопорозу (специфічність 94,44 %; р = 0,031; коефіцієнт асоціації 0,80). Із наростанням тяжкости ураження кісток у хворих на ЦП підвищується ризик виникнення переломів, як найтяжчого прояву порушення структури кісток (р < 0,001).
На основі інформації з анамнезу та рутинного клінічно-лабораторного обстеження хворого на ЦП можна прогнозувати ймовірність порушення структури кісток. Наявність попередніх переломів найімовірніше вказуватиме на порушення МЩКТ загалом і остеопороз зокрема, а їх відсутність – на відсутність остеопорозу. Наявність нормальної маси тіла є ціннішою для прогнозування порушення структури кісток загалом і, за її відсутности, – відсутности остеопорозу. Якщо в еритрограмі хворого на ЦП не буде констеляції «зм RBC + зб RDWS», то найімовірніше в нього не буде остеопорозу, а наявність констеляції «зм RBC + зм MCV + зб RDWS» або її поєднання зі зм HGB, і/або зм HCT і/або зб RDWC, найімовірніше підтвердить остеопороз. Виявлення зм ЛПВЩ у хворого на ЦП вказуватиме на порушення МЩКТ загалом, а якщо маркер відсутній, то порушення структури кісток і остеопороз зокрема будуть відсутні. Якщо хворий на ЦП не матиме зб вмісту лужної фосфатази в крові, то найімовірніше не матиме остеопорозу. Наявність п’яти лабораторних синдромів ЦП одночасно найімовірніше вказуватиме на остеопороз. Виявлення після застосування опитувальника FRAX® у хворого на ЦП низького ризику переломів відповідно до української моделі оцінки ризику переломів, найімовірніше виключить порушення МЩКТ і його прояви. Середній ризик переломів вказуватиме на остеопенію й потребу скерувати пацієнта на дообстеження стану кісток. Виявлення високого ризику переломів найімовірніше діагностує остеопороз і дозволить обґрунтовано призначити патогенетичне лікування.
