Дисертаційна робота присвячена підвищенню якості хірургічного лікування раку прямої кишки за рахунок зниження частоти неспроможності швів колоректального анастомозу та якості лімфодисекції при використанні IСG технології і мініінвазивної хірургії.
Матеріалом дослідження слугували дані медичної документації (амбулаторних карт, історій хвороби, операційних журналів), сформованих у процесі обстеження, лікування та динамічного спостереження 102 пацієнтів на базі Дніпровського обласного онкологічного диспансеру з урахуванням практичних рекомендацій Європейської асоціації медичних онкологів (ESMO) і міжнародних практичних рекомендацій (NCCN) 2016-2019 років. У дослідження було включено 102 хворих (55 – жіночої і 47 – чоловічої статі) з неопластичними ураженнями (аденокарциномою) дистальних відділів товстої кишки Іа-ІV ступеню. В залежності від техніки виконаного оперативного втручання було виділено дві клінічні групи. До І групи увійшли 53 пацієнта (52,0 %) на РПК, яким була виконана лапароскопічна передня резекція прямої кишки за стандартизованою методикою з формуванням апаратного колоректального анастомозу по типу «кінець в кінець». Групу дослідження склали 49 хворих (48,0 %), яким була виконана аналогічна операція, але перед формуванням анастомозу була проведена флуоресцентна ангіографія (ФАГ) з індоціаніном зеленим (IСG-технологія) з метою об'єктивної оцінки ступеня кровопостачання ділянок кишки, що анастомозуються. Крім того, у 42 (85,7 %) пацієнтів виконувалась лімфографія, з метою визначення її ефективності стосовно обсягу лімфодисекції, що виконувалась.
Наукова новизна дослідження. Проведеним дослідженням підтверджено, що стандартна передня резекція прямої кишки у пацієнтів з колоректальним раком після неоад'ювантної хіміопроменевої терапії часто має грізне ускладнення у вигляді неспроможності колоректального анастомозу, основною причиною якого є відсутність об’єктивної оцінки кровообігу у куксах резектованої та анастомозованої кишки.
В процесі дослідження, отримано нові дані щодо наявності кореляційної залежності частоти розвитку і виразності післяопераційних ускладнень з морфологічним аналізом стану мікроціркуляторного русла прямої кишки в зоні її резекції та формування анастомозу після перенесеної хіміопроменевої неоад’ювантної терапії.
Визначено загальні характеристики і показано переваги технології інтраопераційної флуоресцентної ангіографії з індоціаніном зеленим та обґрунтовано можливість включення зазначеної методики в стандарти хірургічного лікування колоректального раку.
Встановлено зв'язок результатів інтраопераційної флуоресцентної ангіографії з послідуючою життєздатністю тканин анастомозованих ділянок кишки.
Нами доведено високу ефективність методики інтраопераційної ICG-ангіографії, яка асоціюється зі зниженням частоти розвитку неспроможностей колоректального анастомозу в ранньому післяопераційному періоді, що підвищує ефективність операції за рахунок більш якісного післяопераційного періоду та скорочення термінів стаціонарного лікування. Зменшення кількості ускладнень сприяє прискоренню соціально-трудової реабілітації оперованих і покращенню їх якості життя.
Практичне значення результатів дослідження. На підставі отриманих результатів удосконалено тактику та технічні особливості хірургічного лікування пацієнтів з колоректальним раком. Доведено, що розроблений алгоритм використання інтраопераційної флуоресцентної ICG-ангіографії дозволив ефективно попереджувати ранні післяопераційні ускладнення з боку колоректального співустя, що відображається на якості хірургічного втручання та результатах лікування.
Проведені дослідження показали, що інтраопераційна IСG-технологія – легко здійснена та безпечна методика хірургічної тактики при виборі місця перетину товстої та прямої кишки для накладання колоректального анастомозу при хірургічному лікуванні раку прямої кишки.
Інтраопераційне проведення флуоресцентної ангіографії у пацієнтів, оперованих з приводу раку прямої кишки, можна вважати методом профілактики неспроможності анастомозу, оскільки використання названої технології попереджало можливість розвитку неспроможності анастомозу в ранньому післяопераційному періоді у 100 % осіб зазначеної категорії за рахунок об'єктивізації стану мікроциркуляції крові в ділянці анастомозу
