Дисертація присвячена удосконаленню діагностики і підвищенню ефективності лікування пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН), асоційованою зі стабільною ішемічною хворобою серця (ІХС) у поєднанні з хронічним обструктивним захворюванням легень (ХОЗЛ), шляхом визначення фенотипів ремоделювання серця, кардіопульмональних взаємовідношень, якості життя (ЯЖ), оптимізації антиішемічної та бронходилятаційної терапії.
Для досягнення мети використані наступні методи дослідження: загальноклінінче обстеження, лабораторні дослідження, в тому числі визначення рівня NT-proBNP, інструментальні: електрокардіографія (ЕКГ), трансторакальна допплерехокардіографія (ДЕхоКГ), ультразвукове дослідження (УЗД) грудної клітки з виявленням В-ліній як ознак легеневого застою, УЗД сонних артерій, добовий моніторинг ЕКГ, спірометрія, пульсокиметрія, кардіопульмональний навантажувальний тест; анкетування пацієнтів: валідовані опитувальники якості життя SF-36, SGRQ, прихильності до лікування Морискі – Грін MMAS-8; статистичні методи.
На першому етапі дослідження проведено ретроспективний аналіз 146 медичних карт стаціонарного хворого пацієнтів зі стабільною ІХС у поєднанні з ХОЗЛ.
Наукова новизна отриманих результатів. Дисертаційне дослідження спрямоване на подальший розвиток концепції кардіопульмонального континууму при ІХС у поєднанні з ХОЗЛ на етапі формування ХСН. Вперше у пацієнтів з ІХС у поєднанні з ХОЗЛ застосовано комплексний підхід до вивчення формування ХСН на підставі встановлених фенотипів ремоделювання серця, формування легеневої гіпертензії, особливостей кардіопульмональних взаємовідношень, оцінки вегетативного дисбалансу та толерантності до фізичних навантажень. У пацієнтів з ІХС в поєднанні з ХОЗЛ вперше проведено порівняння діагностичної цінності валідованих шкал HFA-PEFF та H2FPEF в ідентифікації ХСНзбФВ та визначено більшу точність шкали HFA-PEFF. Встановлені зв’язки гемодинамічного перевантаження серця та гіпоксемії з безбольовою ішемією міокарда та формуванням ХСНзбФВ у пацієнтів зі стабільною ІХС у поєднанні з ХОЗЛ. В роботі вперше на підставі багатофакторного регресійного аналізу запропоновано персоніфіковане визначення належної дистанції 6ХТзХ у пацієнтів з ХСН, асоційованою з ІХС у поєднанні з ХОЗЛ, на підставі оцінки тяжкості задишки за мМДР, функціонального класу ХСН (NYHA) або стенокардії, тривалості ІХС для встановлення толерантності до фізичного навантаження. Уточнено клініко-функціональні характеристики, що негативно впливають на якість життя і прихильність до лікування пацієнтів з ХСН, асоційованою зі стабільною ІХС у поєднанні ХОЗЛ. Обґрунтовано включення в комплексну терапію ХСНзбФВ, асоційованої зі стабільною ІХС на тлі ХОЗЛ, небівололу, валсартану, еплеренону, розувастатину та ацетилсаліцилової кислоти на тлі подвійної бронходилятаційної терапії фіксованою комбінацією умеклідініуму броміду та вілантеролу. Додаткове застосування L-аргініну сприяло більшій ефективності лікування ХСНзбФВ внаслідок сповільнення патологічного ремоделювання серця, покращення кардіопульмональних взаємовідношень та толерантності до фізичного навантаження пацієнтів даної категорії.
