Дисертація розкриває зміст цивільних-правових відносин в сфері надання грантів, зокрема в аспекті договірного регулювання надання гранту за участі іноземного елемента
У вступі автором обґрунтовано вибір теми дослідження, визначено зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, грантами, визначено мету, завдання, предмет та об’єкт дослідження, надано характеристику використаних методів, визначено наукову новизну отриманих результатів, охарактеризовано особистий внесок автора, надано інформацію про апробацію матеріалів дисертації, зазначено структуру та загальний обсяг дисертації.
Розділ 1 Приватноправова характеристика гранту та його роль у забезпеченні потреб інститутів громадянського суспільства та держави складається із трьох підрозділів. Підрозділ 1.1 присвячено аналізу визначення терміну грант та його характерних ознак. Для цього в підрозділі проаналізовано закріплені визначення цього терміну та виокремлено їх спільні та відмінні ознаки.
Зазначено, що визначення гранту характеризуються наявністю таких спільних рис як безоплатність, безповоротність, цільове спрямування гранту на реалізацію проєкту. Грант визначається як фінансові ресурси, кошти, грошові кошти, майно та інші ресурси, валютні цінності.
У свою чергу цільова спрямованість гранту конкретизується в тому, що він спрямовується на реалізацію проєкту, якому притаманна ознака строковості.
В підрозділі 1.2 розглянуто правове регулювання благодійної діяльності в Україні. Зазначається, що ефективне протистояння військовому вторгненню росії на територію України не було б можливе без активної діяльності благодійних організацій, зокрема реалізації ними такого виду благодійної діяльності як надання благодійних грантів.
У підрозділі проаналізовано нормативно-правове регулювання благодійної діяльності. Обґрунтовується необхідність внесення змін до чинного законодавства.
У підрозділі 1.3 розглянуто вплив грантів на спроможність держави Україна та її інститутів протистояти повномасштабному вторгненню.
Проаналізовано масштаби допомоги наданої урядами іноземних держав, міжнародними організаціями з початку повномасштабного вторгнення. Саме отримання безоплатного, цільового, безповоротного фінансування на реалізацію проєктів міжнародної технічної допомоги є найбільш сприятливою формою фінансування для України, адже воно не породжує виникнення зустрічних зобов’язань.
Крім того, в підрозділі розглянуто основні законодавчі зміни що стосувались діяльності інститутів громадянського суспільства.
Розділ 2 Договірні відносини з надання гранту складається із двох підрозділів. У підрозділі 2.1 зазначається, що надання грантів можливо як юридичними особами (в тому числі іноземними), державою, територіальною громадою. В свою чергу участь фізичних осіб в якості надавачів грантів зустрічається вкрай рідко, адже особливі ознаки гранту як предмету відносин потребують значних організаційних ресурсів, зокрема щодо організації контролю за його використанням, контролем за своєчасною реалізацією проєкту. Отримувачами грантів можуть бути як держава Україна, в рамках реалізації проєктів міжнародної технічної допомоги так і фізичні особи, фізичні особи – підприємці, юридичні особи, територіальна громада.
У підрозділі 2.2 досліджено місце договору з надання гранту в системі безоплатних договорів, що регулюються Цивільним кодексом України. В підрозділі аналізуються положення договору дарування та договору пожертви та їх відмінним ознакам.
Окрему увагу в підрозділі також приділено визначенню прав та обов’язків сторін в договорі з надання гранту.
Розділ 3 Особливості приватноправових відносин з іноземним елементом з надання грантів складається із трьох підрозділів. У підрозділі 3.1 зазначено, що розвиток законодавства про міжнародне приватне право дозволяє зробити висновок, що принцип автономії сторін є загальновизнаним як у національній правовій системі, так і на міжнародному рівні. Українське законодавство поступово удосконалюється та завдяки участі України в міжурядових організаціях дозволяє розширити інструментарій щодо застосування норм міжнародного приватного права.
Підрозділ 3.2 розглядає нецільове використання або несвоєчасне подання звітів з використання грантів як порушення таких договірних зобов’язань. Важливим є убезпечення грантодавців від випадків коли грант може використовуватись не за призначенням. У цьому важливу роль відіграють запобіжні заходи у вигляді включення в умови договору спеціальних перевірок використання грошових коштів, наприклад умов про проведення незалежної аудиторської перевірки.
У підрозділі 3.3 зазначається, що для стійких відносин з іноземними надавачами грантів (юридичними та фізичними особами) важливу роль відіграють податкові стимули, запроваджені в їх країнах. У підрозділі розглянуто можливі існуючі рішення стосовно надання пільг в рамках іноземним надавачам грантів в рамках транскордонного співробітництва з інститутами громадянського суспільства в Україні.
