Дисертаційна робота спрямована на підготовку науково обґрунтованих пропозицій, що покликані удосконалити означені кримінально-правові норми (ст. 405 КК України) та суміжні правовідносини, а також підвищення ефективності кримінального права саме у сфері військових правовідносин, пов’язаних із порядком підлеглості та дотриманням військової дисципліни, що передбачають бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Зміст дисертаційної роботи ґрунтується на основі комплексної та системної кримінально-правової характеристики військового кримінального правопорушення, передбаченого ст. 405 КК України.
Дослідження виконано у межах актуального на сьогодні для України періоду, коли Збройні Сили України, інші військові формування, утворені відповідно до законів України, увесь Український народ відстоюють своє право на існування бути суверенною, незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою.
У результаті здійсненого наукового аналізу теоретичного стану означеної проблеми, її законодавчого регулювання, а також практики застосування чинного законодавства, було надано важливі й істотні пропозиції для науки кримінального права, сформульовані нові положення та висновки.
Під час проведеного дослідження проведено наскрізний огляд законодавчого матеріалу, у якому наявні вказівки на положення щодо військового кримінального правопорушення за ст. 405 КК України, проаналізовано усі 203 вироки, оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень України, винесених з 2011 по 2022 рр. у частині кримінальної відповідальності за погрозу або насильство щодо начальника та опитано 277 респондентів щодо означеної проблеми.
У ході дослідження встановлено витоки кримінальної відповідальності за військове кримінальне правопорушення – погроза або насильство щодо начальника та сучасний стан проблеми (розділ 1).
Конкретизовано, що суспільна небезпечність військового злочину за ст. 405 КК України характеризується високим рівнем небезпеки, як для військового середовища, так і для воєнної безпеки держави в цілому, що має бути визначальним для посилення боротьби кримінально-правовими засобами із військовою злочинністю.
Аналіз судової практики (2014-2021 р.) за вчинення злочинів за ч. 1-4 ст. 405 КК України свідчить, що в переважній більшості суди виносили покарання щодо більшості з 177 засуджених військовослужбовців, які були не співмірними із суспільною небезпекою погроз і насильства проти командирів/начальників і не враховували відповідним чином, що вказані злочини вчинялись під час дії на території держави особливого періоду, що є обставиною, яка обтяжує покарання, коли проти України нині здійснюється агресивна війна зі сторони російської федерації. Тому, кримінальна політика судів при розгляді військових кримінальних правопорушень (злочинів за ст. 405 КК) підлягає корегуванню в сторону суворості відбування винесених покарань, більшої їх ефективності (обвинувальних вироків) на запобігання кримінальним правопорушенням серед військовослужбовців.
Одночасно практика застосування судами України вимог ст. 45-49 КК України свідчить, що зазначені підстави звільнення від кримінальної відповідальності військовослужбовців за вчинення злочинів, передбачених ч. 1-4 ст. 405 КК, не застосовувались, оскільки посягають на базовий принцип військової структури - єдиноначальність, який є, поряд з іншими, основою для військової дисципліни.
Крім того, аналіз судової практики свідчить про необхідність підвищення мінімальної межі покарання у виді позбавлення волі на певний строк за ч. 4 ст. 405 КК України з 5-ти до 6-ти років за вчинення погрози або насильства щодо начальника, вчинені групою осіб, або повторно, або із застосуванням зброї чи боєприпасів, або спричинили тяжкі наслідки, або в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
За характером й змістом дослідження дисертаційна робота є першою в Україні всебічною комплексною та системною науково-дослідною працею, що присвячена кримінальній відповідальності за погрозу або насильство щодо начальника за ст. 405 КК України. Конкретний внесок у наукове розроблення даної проблеми полягає у формулюванні науково обґрунтованих пропозицій, що спрямовані на удосконалення означених кримінально-правових норм (ст. 405 КК України), а також підвищення ефективності й регулятивної сутності кримінального права саме в означеній сфері.
