В умовах нестабільності сучасних процесів та необхідності швидкого відновлення України після війни, раціональне використання інтелектуальних ресурсів у сфері публічного управління, зокрема знань та досвіду, стає ще більш важливим. До того ж, знання є ключовим резервом ефективного функціонування органів місцевого самоврядування і забезпечення сталого розвитку територіальних громад. Місцевим органам влади необхідно сприяти виявленню та консолідації потенціалу громади для уможливлення сталого соціально-економічного розвитку територій.
Трансформаційні зміни в «суспільстві знань» на місцевому рівні вимагають створення нової парадигми спроможності територіальної громади, в основі якої лежить підвищення професіоналізму службовців місцевого самоврядування відповідно до потреб сфери публічного управління; використання управлінських технологій для забезпечення ефективного виконання функцій органами місцевого самоврядування; розробка нових підходів і стратегій щодо сталого зростання та розвитку місцевого самоврядування; розвиток та використання ефективних інформаційних та комунікативних технологій між службовцями; створення умов для збереження інституційної пам’яті, обміну та трансляції знань; налагодження конструктивного діалогу місцевої влади з громадськістю; формування довіри і підтримки з боку громадян та міжнародних спільнот в органах місцевого самоврядування; сприяння розвитку науково-технічного прогресу та інновацій в громаді; застосування передових освітніх і наукових підходів у
закладах освіти; використання новітніх онлайн-платформ; формування та функціонування віртуальних спільнот професіоналів; освоєння нових компетенцій відповідно до сучасних викликів цифровізації; використання сучасного спектру інструментів та цифрових технологій (бази даних, системи електронного документообігу, внутрішні портали та інші інформаційні системи).
Автором зазначено, що наразі відсутній належний комплексний механізм, який би дозволив поєднати та реалізувати вище перелічені процеси в одній системі. Таким комплексним нетрадиційним механізмом управління в системі місцевого самоврядування має виступати управління знаннями, що включатиме сукупність інструментів щодо ефективного виявлення, розкриття та розвитку консолідаційного потенціалу на території громади.
Термін англомовного походження «Knowledge management» означає систематичне формування, оновлення і застосування знань з метою максимізації ефективності організації [1]. Зміст даного поняття в цілому відповідає сучасним вимогам до пошуку нових нематеріальних активів в умовах обмеженості ресурсів. Корисний ефект від сукупного потенціалу емпіричних, практичних, соціальних, інтуїтивних, експертних, тацитних знань службовців сприятиме удосконаленню знаннєвих конструктів, сприяючи тим самим ефективному функціонуванню органів місцевої влади та розвитку спроможності громад.
Метою дисертаційної роботи є обґрунтування теоретичних засад і розробка пропозицій формування концептуальних підходів до управління знаннями в системі місцевого самоврядування задля вироблення практичних рекомендацій.
Об’єктом дослідження є система місцевого самоврядування.
Предметом дослідження є управління знаннями в системі місцевого самоврядування.
В дисертаційній роботі використовуються такі загальнонаукові і спеціальні методи дослідження: метод телефонного інтерв’ю; контент-
аналізу; компаративного аналізу; метод узагальнення; кореляційний аналіз; моделювання; метод системного аналізу; метод системного відбору матеріалів; метод групування.
У дисертаційному дослідженні вперше в Україні автором комплексно розв’язано прикладну наукову проблему теоретичного обґрунтування засад формування комплексу процесів управління знаннями у системі місцевого самоврядування з метою розробки теоретичних і практичних принципів використання потенціалу управління знаннями для забезпечення інтелектуальної креативізації розвитку територіальних громад. Теоретичні та прикладні результати, що становлять наукову новизну дослідження, полягають у тому, що:
уперше:
обґрунтовано теоретико-методологічні засади використання потенціалу управління знаннями, сутність феномену якого у системі місцевому самоврядуванні полягає у формуванні, трансляції та імплементації знань у межах системи, спроможної ініціювати та підтримувати консолідаційні процеси інтелектуального розвитку територій шляхом інституціоналізації управління знаннями;
розроблено і обґрунтовано концептуальну модель управління знаннями в системі місцевого самоврядування, яка передбачає підвищення ефективності функціонування системи місцевого самоврядування та подальше розкриття когнітивного потенціалу громади на основі раціонального впливу суб’єктів управління знаннями на об’єкти оперування, доцільного використання інструментарію на визначених етапах процесу управління знаннями, врахування мультифакторного підходу;
