Дисертаційна робота присвячена оптимізації діагностики і терапії гострої кропив’янки (ГРК), поєднаної з Лайм-бореліозом (ЛБ) чи лямбліозом (ЛМБ), на підставі з’ясованих клініко-патогенетичних особливостей цих недуг і результатів лабораторних досліджень. Вперше в Україні встановлено відсоток серопозитивних осіб щодо B. burgdorferi s. l. серед хворих на ГКР, використавши двохетапну схему серологічної діагностики (ІФА та імуноблот). Вперше в Україні оцінено інформативність РНІФ (технологія «БІОЧИП») для детекції специфічних сироваткових IgG до B. henselae у хворих на ГКР, поєднану із ЛБ. Оцінено ефективність запропонованої схеми комплексної терапії ГКР, поєднаної з ЛМБ, із застосуванням орнідазолу і біластину за динамікою основних ознак недуги (висипання і свербіж) та активності кропивʼянки за шкалою UAS.
З’ясовано, що хворі на ГКР, поєднану з ЛБ, частіше зазнавали одноразових укусів кліщів; переважаюча більшість хворих обох груп зазнавали укусів кліщів у червні-серпні при відвідуванні лісосмуги/лісу; пацієнти з гострою кропив’янкою, поєднаною із Лайм-бореліозом, у 2,5 рази частіше ніж хворі на ЛБ видаляли кліщів енергійним рухом, p<0,05; майже третина пацієнтів обох груп для видалення кліщів скористалася допомогою медичних працівників. Вперше в Україні встановлено клінічні особливості ГКР, поєднаної з ЛБ чи з ЛМБ; з’ясовано вплив наявності алергічних хвороб в анамнезі, медикаментів і контакту з алергенами, як тригерних факторів, на перебіг недуг. Розширено палітру збудників ЛБ як поєднаного з ГКР, так і моноінфекції, за рахунок виявлення специфічних антитіл класу М класу G до B. spielmanii, B. burgdorferi s. s., B. garinii та B. afzelii одночасно. Встановлено етіологічну структуру ЛБ, а також при його поєднанні з ГКР, за рахунок визначення специфічних сироваткових антитіл до B. afzeliі, B. burgdorferi s. s. і B. garinii методом імуноблоту. Визначено підвищений рівень сироваткового імуноглобуліну E у хворих на ГКР, ГКР, поєднану з ЛБ чи з МЛБ. За концентрацією ІgE встановлено причетність B. burgdorferi s. l. і Giardia lamblia до алергізації організму. Доведено, що ГКР призводить до транскрипційної активації прозапальної сигналізації на тлі дефіциту супресорної ланки, що супроводжується підвищенням експресії генів RORC, NLRP3-інфламмасоми і фактора транскрипції NFKB1. У хворих на ГКР, поєднану з ЛБ, активізується транскрипційна активність генів вродженої імунної системи і виразніша індукція генів прозапальних цитокінів порівнянно з пацієнтами лише з ГКР.
