Дисертаційна робота Ігнатко О.І. «Клініко-патогенетичні особливості перебігу хронічного обструктивного захворювання легень у коморбідності з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою, оптимізація діагностики та лікування» присвячена підвищенню ефективності діагностики та лікування пацієнтів із хронічним обструктивним захворюванням легень (ХОЗЛ) у поєднанні з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою (ГЕРХ). У роботі вивчено вплив ГЕРХ на клінічний перебіг ХОЗЛ, показники функції зовнішнього дихання, системного запалення, рівні простагландину Е2 та ендотеліну-1 (ЕТ-1), психологічний статус і якість життя хворих із врахуванням індексу паління. У роботі вперше показано, що при наявності ГЕРХ у пацієнтів з ХОЗЛ навіть поза стадією загострення спостерігається більш виразне підвищення гострофазових показників у порівнянні з хворими без ГЕРХ, зокрема більш виражене підвищення (у 3 рази) рівня IФН-γ та співвідношення між ІФН-γ/ ІЛ-4, що свідчить про вищу активність системного запалення і напруження імунного захисту. Також доведений обтяжуючий вплив ГЕРХ на клінічний перебіг ХОЗЛ, що характеризується достовірно вищими (p<0,05) частотою загострень ХОЗЛ, госпіталізацій і тривалістю перебування в стаціонарі серед пацієнтів із поєднанням ХОЗЛ і ГЕРХ, порівняно з ХОЗЛ, причому початок загострення асоціювався з наростанням гастроентерологічних симптомів (посилення печії та відрижки кислим) та наступним погіршенням респіраторних симптомів. У хворих на ХОЗЛ, коморбідну з ГЕРХ, порівняно з ХОЗЛ уточнено дані щодо посилення дисфункції ендотелію, зокрема за показниками простагландину Е2 та ЕТ-1, що є несприятливою прогностичною ознакою прогресування як ХОЗЛ, так і ГЕРХ, поряд із високими рівнями інших медіаторів запалення, впливом паління та частим вживанням інгаляційних чи пероральних глюкокортикоїдів. Доповнено наукові дані щодо зв’язку ФЗД і системного запалення у пацієнтів із ХОЗЛ та ГЕРХ, зокрема більше виражена обернена кореляція між показниками функції зовнішнього дихання (ФЗД) (функціональною життєвою ємністю легень (ФЖЄЛ), об’ємом форсованого видоху за 1 секунду (ОФВ1), індексом Генслара (ОФВ1/ФЖЄЛ) і рівнями окремих медіаторів запалення (СРП, ІЛ-6, ФНП-α, ІФН-γ) у коморбідних хворих порівняно з групою ХОЗЛ, що підкреслює обтяжуючий вплив ГЕРХ на зв’язок ФЗД і системного запалення у пацієнтів із ХОЗЛ.
Удосконалено схему лікування хворих на ХОЗЛ у поєднанні з ГЕРХ шляхом обґрунтування доцільності додаткового призначення цитопротекторного препарату ребаміпіду до стандартної антирефлюксної терапії на тлі базисного лікування ХОЗЛ. Встановлено, що призначення ребаміпіду позитивно впливає не тільки на клінічний перебіг ГЕРХ, а й сприяє усуненню цитокінового дисбалансу, зокрема дозволяє досягти достовірного зниження рівнів ФНП-α і ІЛ-6, а також зменшує дисфункцію ендотелію за вмістом простагландину Е2 та ЕТ-1, сприяючи покращенню перебігу як ХОЗЛ, так і ГЕРХ із підвищенням показників якості життя за опитувальником European Quality of Life 5 Dimensions ( EQ-5D).
З метою попередження загострення ХОЗЛ, враховуючи високу частоту ГЕРХ та її обтяжуючий вплив на клінічний перебіг ХОЗЛ, рекомендовано цілеспрямоване опитування пацієнтів для виявлення гастроентерологічних скарг. Аргументовано також доцільність визначення простагландину Е2 і ЕТ-1 в якості додаткових маркерів прогресування як ХОЗЛ, так і ГЕРХ.
З огляду на отримані результати, дисертацiя має важливе практичне значення, оскільки запропоноване модифіковане лікування із додаванням цитопротекторного препарату ребаміпіду до стандартної терапії ХОЗЛ у коморбідності з ГЕРХ допомагає підвищити ефективність лікування хворих на ХОЗЛ за наявності ГЕРХ.
Ключові слова: хронічне обструктивне захворювання легень, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, коморбідність, системне запалення, хелікобактер пілорі, рабепразол, ребаміпід.
