У результаті проведеного аналізу досліджень провідних вітчизняних й світових науковців у сфері формування механізмів публічного управління надзвичайними ситуаціями, нами надано авторське визначення поняття «механізми публічного управління надзвичайними ситуаціями медико-біологічного характеру» – сукупність заходів та інструментів (організаційно-адміністративних), фінансово-економічних, правових, соціально-культурних та цифрових) використовуючи які суб’єкти управління (представники органів влади та громадськості) здійснюють вплив на суспільство задля реалізації рішень щодо захисту від виникнення або ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій медико-біологічного характеру, забезпечуючи досягнення мети та цілей публічної політики у сфері охорони здоров’я.
Запропоновано алгоритм функціонування системи організаційно-економічного забезпечення публічного управління надзвичайними ситуаціями медико-біологічного характеру. Запропонований алгоритм містить п’ять етапів ефективного управління: аналіз, планування, організація, координація, оцінювання та коригування. Насамперед система організаційно-економічного забезпечення публічного управління є суб’єктивною, адже є сформованим людьми конструктом та має цінність тільки для певної сукупності спеціалістів, базується на соціально-економічних, юридичних, виробничих, юридичних й інших конструктах, які є характерними для кожного випадку; по-друге, є конструктом об’єктивним, адже у ньому представляється зміст економічних процесів, які, насамперед, можна вважати надсистемними – такими, які є універсальними для існуючого рівня розвитку суспільства.
Репрезентовано модель системи організаційно-економічного забезпечення публічного управління надзвичайними ситуаціями медико-біологічного характеру складається із п’яти етапів ефективного управління (аналіз, планування, організація, координація, оцінювання та координація) та враховує специфічні особливості функціонування вітчизняної сфери охорони здоров’я. У свою чергу, для розробленої системи характерна циклічність, що забезпечує безперервність процесу публічного управління надзвичайними ситуаціями.
Обґрунтовано, що основною метою публічного управління надзвичайними ситуаціями медико-біологічного характеру є забезпечення соціально-економічної безпеки населення із урахуванням формування належних умов для досягнення нею якісного рівня життя на основі нормального функціонування економічних процесів в суспільстві. Реалізація такої мети передбачає розробку та реалізацію планів щодо проведення локалізації й ліквідації наслідків виникнення надзвичайних ситуацій, які певним чином повинні включати реалізацію сукупності таких стратегічних завдань: ефективна реалізація заходів попереджуючого, відновлювального й іншого характеру; проведення організації матеріально-технічного та фінансового забезпечення ряду визначених відновлювальних робіт; проведення організації життєзабезпечення населення; практичне відновлення постраждалих об'єктів від надзвичайних ситуацій; відшкодування матеріального збитку, який нанесеного всьому населенню, суб’єктам господарювання тощо; забезпечення належних умов для сприяння відтворенню старих або ж формування абсолютно нових соціально-економічних зв’язків.
Надано авторську класифікацію механізмів публічного управління надзвичайними ситуаціями медико-біологічного характеру: 1) інституційні (базові) механізми: нормативно-правовий, організаційний, інформаційно-комунікативний; фінансово-економічний. 2) функціональні (специфічні) механізми публічного управління надзвичайними ситуаціями медико-біологічного характеру: соціально-економічної відповідальності; оптимального перерозподілу ризику виникнення надзвичайних ситуацій медико-біологічного характеру; залучення бюджетних й позабюджетних фондів; стимулювання забезпечення соціально-економічної безпеки; резервування та страхування на випадок виникнення надзвичайної ситуації.
