У дисертаційній роботі проведено дослідження конституційно-правового регулювання професійного спорту в Україні. Визначено теоретичні і практичні проблеми нормативно-правового регулювання та вироблено напрями його удосконалення.
Досліджено, що економічні фактори стали головною передумовою зародження та розвитку такого специфічного і динамічного суспільного явища як професійний спорт.
Розглянуто зарубіжний досвід конституційно-правового регулювання професійного спорту, окреслено особливості функціонування європейської, американської та азіатсько-африканської моделей професійного спорту. Досліджено конституції та нормативно-правові акти країн світу на предмет правової регламентації фізичної культури і спорту. На сучасному етапі в багатьох державах існує й активно вдосконалюється чітка система організації конституційно-правового регулювання професійного спорту на основі включення в конституції відповідних положень, які доповнюються законодавчими актами, що приймаються на різних рівнях, і регламентують життєдіяльність системи фізичної культури і спорту відповідно до власних потреб.
Обґрунтовано доцільність упровадження в Україні європейської моделі професійного спорту. При цьому з метою побудови ефективної системи конституційно-правового регулювання даної сфери суспільних відносин варто раціонально використовувати і фундаментальні засади американської моделі професійного спорту.
Визначено сучасні й розроблено нові наукові підходи до понятійно-категоріального апарату інституту професійного спорту. Вказано на недостатню врегульованість проблеми правової термінології, відсутність визначень понятійного апарату у cфері спортивної діяльності у текстах Конституції України та основних законів зарубіжних країн.
Розглянуто питання класифікації спорту, вплив особливостей його окремих різновидів на проблему визначення даної дефініції на законодавчому рівні. Проведено порівняльний аналіз і визначено характерні особливості та суттєві відмінності категорій «професійний спорт», «спорт вищих досягнень», «олімпійський спорт», «аматорський спорт». Запропоновано авторське визначення понять «спорт», «професійний спорт», «професійний спортсмен».
Детально проаналізовано наукові підходи до тлумачення правового статусу особи. Обгрунтовано поняття та основні види правового статусу професійного спортсмена. Вказано на конституційно-правовий статус як вихідний для інших видів правового статусу професійного спортсмена.
Досліджено невід’ємні складові правового статусу професійного спортсмена - суб’єктивні права професійного спортсмена, юридичні обов’язки професійного спортсмена та гарантії дотримання його суб’єктивних прав та виконання ним юридичних обов’язків. Проаналізовано найголовніше конституційно закріплене специфічне суб’єктивне право, яким володіють професійні спортсмени, – право на працю.
Досліджено поняття ризику у праві. Проаналізовано поняття «спортивного ризику» як різновиду соціального ризику; з’ясовано його ознаки, вказано предмет, об’єкт та суб’єкт. Обґрунтовано необхідність негайного врегулювання проблеми ризиків як прямого порушення Конституції України на рівні національного законодавства; доцільність встановлення кримінальної відповідальності за вживання допінгу та будь-які дії щодо нього (зберігання, виготовлення, збут, перевезення тощо).
Детально проаналізовано механізм правового регулювання реалізації прав професійних спортсменів. Розглянуто обмежувальні заходи у даній сфері суспільної діяльності. Вказано на обмеження конституційних прав професійних спортсменів.
З’ясовано основний історично обумовлений стримувальний елемент сфери професійного спорту в Україні - його автономність (часткову незалежність), проявом якої стало безпосереднє визнання на державному рівні локальних нормативних документів, рішень та правил міжнародних спортивних громадських організацій.
Доведено неузгодженість локальних регламентних норм з положеннями Конституції України та іншими національними законодавчими нормами. Обгрунтовано доцільність створення окремого спеціалізованого арбітражного центру – постійно діючого третейського суду у сфері спорту. Сформульовано основні напрями вдосконалення конституційно-правового регулювання професійного спорту в Україні: виділення спортивного права в окрему галузь права та прийняття спеціального Закону України «Про професійний спорт», що дозволить сформувати єдині принципи та комплексний підхід до регламентації відносин у даній сфері.
