Форсюк В. О. Публічне регулювання екологічної безпеки в Україні

У дослідженні запропоновано розв’язання актуальної проблеми з обґрунтування теоретичних засад та розробки практичних рекомендацій щодо удосконалення публічного регулювання екологічної безпеки України. Досягнення визначеної мети зумовило необхідність вирішення таких завдань, як було систематизовано основні завдання формування публічного регулювання екологічної безпеки та проаналізовано організаційно-економічний механізм забезпечення екологічної безпеки. У ході дослідження здійснено оцінку еколого-правового механізму публічного регулювання забезпечення екологічної безпеки і окреслено методичні аспекти формування публічного регулювання екологічної безпеки. Обґрунтовано напрями удосконалення механізмів публічного регулювання екологічної безпеки та визначено шляхи формування цілей та принципів публічного регулювання екологічною безпекою. Об’єктом дослідження є публічного регулювання екологічної безпеки в сучасних умовах, а предметом дослідження виступає публічне регулювання екологічної безпеки України. Для досягнення поставленої мети й вирішення обумовлених нею завдань, забезпечення наукової обґрунтованості дослідження і його результатів було використано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів, що ґрунтуються на сучасних наукових засадах державно- 3 управлінської, економічної та споріднених із ними наук. В основу методології дослідження покладено системний підхід, методологічна специфіка якого визначається тим, що він орієнтує дослідження на розкриття цілісності об’єкта і механізмів, які її забезпечують, виділення різноманітних типів зв’язків складного об’єкта і зведення їх в єдину теоретичну картину. Зокрема, для точнішого вимірювання й оцінювання процесів формування та взаємного впливу систем екологічної безпеки й розвитку державної політики України у сфері навколишнього середовища застосовано соціологічний метод. За допомогою гіпотетико-дедуктивного методу сформовано методологію дисертаційної роботи, що дозволило сформулювати гіпотезу дослідження, побудувати евристичні моделі публічного регулювання екологічної безпеки України. Метод структурно-функціонального аналізу став у нагоді при систематизації механізмів публічного регулювання екологічної безпеки України, а застосування порівняльних методів уможливило проведення комплексного аналізу їх стану; з використанням статистичного методу визначено реальний стан досліджуваного об’єкта, а прогностичного – складові функціонально-цільової моделі публічного регулювання екологічної безпеки України. Теоретико-концептуальний метод визначив напрям дослідження, втілений в аналізі функцій, структури та параметрів об’єкта, і дав змогу запропонувати стратегічні напрями вдосконалення публічного регулювання екологічної безпеки України.