Цивінський О. І. Відповідальність за заволодіння чужим майном, вчинене службовою особою, за кримінальним правом України. Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 «Право». Львівський державний університет внутрішніх справ. Львів, 2023.
Дисертація є комплексним монографічним дослідженням питань кримінальної відповідальності за незаконне заволодіння службовими особами чужим майном в Україні.
Робота складається із трьох розділів. Перший розділ присвячений загальним засадам дослідження відповідальності за заволодіння службовими особами чужим майном. Аналізується стан дослідження обраної проблематики, який засвідчив дискусійність змісту та обсягу поняття заволодіння чужим майном, окремих істотних ознак поняття службової особи (вік, «спеціальна» осудність, виконання функцій представника влади або місцевого самоврядування), визнання службовими окремих категорій осіб (зокрема засновників та бенефіціарів юридичної особи, фізичних осіб – підприємців), змісту поняття використання (зловживання) службового становища, тлумачення ознак конкретних складів кримінальних правопорушень, що полягають у незаконному заволодінні майном, зокрема, позначених термінами ввірене майно, та майно, що перебуває у віданні особи, привласнення, розтрата, заволодіння шляхом зловживання службовим становищем тощо, співвідношення норм про заволодіння чужим майном шляхом використання службового становища і норм про зловживання владою чи службовим становищем, відмежування вимагання та шахрайства від одержання службовою особою неправомірної вигоди, розмежування окремих кримінальних правопорушень, що полягають у заволодінні чужим майном.
Дослідженням поняття службової особи обґрунтовано необхідність внесення змін до ч. ч. 3, 4 ст. 18 КК України з тим, щоб пов’язати такий статус саме із виконанням певних функцій, а не зайняття якихось посад. Зроблено висновок, що особами, які здійснюють функції представника влади є особи, наділені правом від імені держави чи її органів ставити вимоги і приймати рішення, обов’язкові до виконання зовнішніми респондентами (фізичними особами, які не є підлеглими за посадою або юридичними особами), а також застосовувати від імені держави та її органів заходи примусу у випадках порушення правових норм; а особами, які здійснюють функції місцевого самоврядування – осіб з аналогічними повноваженнями в рамках територіальної громади.
Другий розділ присвячено проблематиці кримінально-правової оцінки заволодіння службовою особою чужим майном. Вивчення змісту поняття незаконного заволодіння чужим майном привело до висновку, що під таким слід розуміти вчинені всупереч волі власника чи фактичного володільця або ж ігноруючи їх волю умисні дії, що полягають у встановленні повного фізичного контролю над майном, яке на праві власності належить іншій фізичній або юридичній особі чи перебуває у незаконному володінні іншої особи, і дають можливість використовувати та розпоряджатися таким майном на власний розсуд. Встановлено, що обсягом даного поняття охоплюються діяння, передбачені ст. ст. 185-191, 197-1, 201-2; 206-2, 262, 278, 289, 297, 308, 312, 313, 410 та 432 КК України.
Третій розділ присвячено межам караності заволодіння чужим майном, вчиненого службовою особою та питанням удосконалення регламентації кримінальної відповідальності за такі діяння. Ґрунтуючись на теорії побудови санкцій кримінально-правових норм, встановлено неузгодженість меж караності подібних за характером і ступенем суспільної небезпеки кримінальних правопорушень та недостатнє забезпечення можливостей для індивідуалізації кримінальної відповідальності. Запропоновано низку змін санкцій відповідних норм. Окрім цього, сформульовано рекомендації щодо призначення покарання за незаконне заволодіння чужим майном, вчинене шляхом зловживання чи використання службового становища. Обґрунтовано можливість і доцільність застосування положення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про визнання вини.
У роботі запропоновано два шляхи удосконалення регламентації кримінальної відповідальності за незаконне заволодіння службовою особою чужим майном.
