Дзюба А. Є. Цивільно-правове регулювання трансплантації органів і тканин: досвід України та Європейського Союзу

Дзюба А. Є. Цивільно-правове регулювання трансплантації органів і тканин: досвід України та Європейського Союзу. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 «Право». Львівський державний університет внутрішніх справ. Львів, 2023. Дослідження є першою в українській цивілістичній доктрині спробою комплексного осмислення основ цивільно-правового регулювання трансплантації органів і тканин в Україні у контексті акселеративних євроінтеграційних процесів. Дисертація спрямована на удосконалення чинного цивільного законодавства у сфері медичних трансплантаційних послуг з урахуванням багаторічного досвіду Європейського Союзу та засад правового регулювання означених правовідносин у прогресивних європейських державах. Запропоновано авторську дефініцію, відповідно до якої трансплантація органів і тканин – це медична послуга із надання високоспеціалізованої медичної допомоги шляхом пересадки органу та (або) тканини, які втратили свої життєві функції, що здійснюється спеціально уповноваженою медичною установою на основі медичних показань та за наявності інформованої згоди реципієнта та донора (близьких родичів донора – у випадках, передбачених законом) у встановленому законом порядку. Виокремлено визначальні риси трансплантації, що відображають правову природу цієї медичної послуги. Систематизовано національні, міжнародні та регіональні джерела цивільно-правового регулювання правовідносин у сфері трансплантації органів і тканин. Виокремлено низку специфічних притаманних їм ознак, серед яких: комплексний характер; наявність поруч із традиційними таких специфічних джерел, як медичні стандарти; істотний вплив позаправових регуляторів у вигляді морально-етичних норм на досліджувану сферу правовідносин. Аргументовано, що для стимулювання донора до належного виконання зобов’язання, у нормативну площину цивільного законодавства варто включити норми, які окреслюють випадки цивільно-правової відповідальності останнього. Запропоновано позицію, відповідно до якої прижиттєвий донор анатомічних матеріалів несе відповідальність у разі умисного протиправного приховування відомостей про дефект анатомічного матеріалу, який підлягає вилученню у цілях трансплантації, та інші обставини, які загрожують реципієнту, що призвело до заподіяння шкоди реципієнту.