Дисертаційне дослідження присвячене актуальній проблемі сучасної хірургії, а саме розробці алгоритму вибору оптимального хірургічного втручання при рецидивних пахвинних грижах. Проведено аналіз результатів повторних операцій, виконаних у 152 хворих щодо рецидивних пахвиних гриж за період січня 2010 року до грудня 2020 року на базі КНП «Одеська обласна клінічна лікарня». У 34 (22,4 %) випадках рецидиви пахвинної грижі виникли після проведеної аутопластики, 82 (53,9 %) – після герніопластики за Ліхтеншейном, у 36 (23,7 %) рецидив ПГ виник після лапароскопічної герніопластики. У вибірці переважали чоловіки (144 або 94,7 %). На передопераційному етапі всі хворі були ретельно обстежені за чинними клінічними протоколами, додатково їм була проведене УЗД пахвинного каналу. 11 (9,1 %) пацієнтам було проведено КТ органів малого тазу, ще 2 (1,7 %) пацієнтам - МРТ органів малого таза. Дані цих досліджень також підтвердили наявність рецидиву пахвинних гриж. Вибір методу втручання визначався рандомізацією, за допомогою якої кожна клінічна група була розділена на підгрупи в одній з яких виконували операцію за Ліхтенштейном, а в іншій – лапароскопічне втручання в об’ємі ТАРР. Подальший аналіз показав повну співставність за клініко-анамнестичними характеристиками у сформованих клінічних підгрупах, що свідчить про коректність процедури рандомізації. У ранньому післяопераційному періоді враховували та фіксували всі ускладнення, особливо виразність больового синдрому, наявність запальної реакції тканин та порушення діурезу. Період спостереження за пацієнтами становив від 12 до 24 місяців. У віддалені терміни пацієнтам виконували ретельне клінічне та інструментальне обстеження для діагностики можливого рецидиву грижі. У І групу увійшли 34 пацієнти, у яких РПГ виникла після попередньої аутогерніопластики. В подульшому їм були обрано або лапароскопічний метод в об’ємі ТАРР (n=14) – ІА група, або герніопластика за Ліхтенштейном (n=20) – ІВ група. У ІІ групу увійшли 82 хворих, яким раніше виконували герніопластику за Ліхтенштейном. Вони були рандомізовано розподілені у підгрупи ІІА (n=40, TAPP) та IIB (n=42, ГПЛ). У ІІІ групу включені (n=36) – хворі, яким виконували лапароскопічне ТАРР втручання. Вони були розподілені у підгрупи ІІІА (n=17, TAPP) та IІIB (n=19, ГПЛ). За віком хворі різних клінічних груп між собою не відрізнялися (відповідно, (56,8±1,6), (54,4±0,5) та (55,9±1,2) років у І, ІІ та ІІІ групі відповідно, p>0,05). Серед пацієнтів переважали чоловіки, гендерне співвідношення склало 1/17,9. Тривалість існування РПГ в середньому складала (1,3±0,6) років. Частіше реєстрували правобічні ПГ (81 випадок або 53,3 %), відповідно лівобічні РПГ визначені у 60 (39,5 %) випадках, а двобічні рецидивні грижі - у 11 (7,2 %) випадках. Частота ускладнень після оперативного втручання у хворих ІВ підгрупи була дещо вищою у порівнянні з підгрупою ІА. У хворих ІВ групи середній рівень болю у спокої за EURAH-QoL був на рівні (3,6±0,3) балів, при помірному фізичному навантаженні – (4,1±0,4) бали. Середня тривалість оперативного втручання у ІІА підгрупі склала (87±7) хвилин, у підгрупі ІІВ – (112±15) хвилин. У хворих ІІА підгрупи жодного рецидиву впродовж 24 місяців виявлено не було, у ІІВ підгрупі рецидивна ПГ виникла у 4 пацієнтів (9,5%). Тривалість оперативного втручання у ІІІА групі склала (58±9) хвилин, у ІІІВ групі - (46±7) хвилин. При порівнянні частоти ускладнень в обох клінічних підгрупах встановлено, що лапароскопічний метод давав кращі результати. Кількість конверсій у ІІІА групі була достатньо високою (5 хворих або 29,7 % від чисельності). У цих випадках для встановлення сітчастого імплантату робили додатковий розріз переднім доступом, фактично виконуючи втручання за Ліхтенштейном. У ІІІА підгрупі вираженість болю у покої так й під час помірних фізичних навантажень була незначною і наприкінці спостереження у спокої не перевищувала (3,3±0,3) балів за ВАШ. У ІІІВ групі цей показник був значно більше – на рівні, та (4,0±0,2) балів (p<0,05). Виражених функціональних обмежень при виконанні звичної активності та явищ косметичного дискомфорту не було в жодній групі Найбільш інтенсивний біль за останній тиждень хворі ІІІА підгрупи оцінювали на рівні (6,4±0,5) балів, ІІІВ групи – (6,9±0,3) балів (p>0,05). Розроблений удосконалений метод лапароскопічної герніопластики при РПГ, дозволяє знизити частоту рецидивування, за рахунок вибору легких сіток армованих оксидом титану, розмірами не менше 12х15 см, та фіксації їх нижньо-медіального краю вузловими швами до пупартової звязки. При неможливості видалити попередньо встановлений алопротез нову сітку встановлюють поверх попередньої. Лапароскопічні втручання є методом вибору при РПГ, але потребують експертного рівня оператора. За потреби припустима конверсія у відкрите втручання за Ліхтенштейном. Розроблений алгоритм вибору методу оперативного лікування РПГ дозволив знизити кількість ускладнень у 3-3,5 разу.
