У дисертаційній роботі проведено дослідження особливостей реалізації принципу народовладдя в організації судової влади та здійсненні правосуддя.
Встановлено, участь народу у формуванні та здійсненні правосуддя має тривалу історію, яка бере свій початок ще з стародавнього Єгипту та Месопотамії, де народ безпосередньо обирав не тільки правителя, але й представників судової влади, що здійснювали правосуддя, тим самим не тільки обмежував їх владу, але здійснював загальний контроль за їх діяльністю.
Встановлено, що населення тих українських земель, що знаходились під владою литовців, так і поляків, також мало право формувати судові органи (копні суди) безпосередньо населенням, а також приймати участь у здійсненні правосуддя через народних представників, які також обирались населенням копного округу.
В ході аналізу теоретичних поглядів доведено, на сучасному етапі обрання суддів саме народом є одним із демократичних шляхів формування суддівського корпусу, що має підґрунтя як із теоретичної й історичної, так і з практичної точок зору, оскільки реалізація такого права значною мірою обмежує можливість впливу на суддів з боку органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб під час розгляду судом справ у публічно – правових спорах.
Встановлено, що доктрина права народу здійснювати правосуддя через присяжних допомагає: 1) втіленню ідей правової держави та громадянського суспільства у сфері правосуддя; 2) підвищення правосвідомості населення та громадської активності; 3) всебічної реалізації громадянами конституційного права на управління державними справами; 4) забезпечення відкритості діяльності судді як представника судової влади; 5) підвищення авторитету суду та довіри до нього населення; 6) гарантування справедливості правосуддя; 7) зменшення можливого впливу на суддю з боку представників правоохоронних органів щодо прийняття рішення у справі; 8) зменшення корупційних ризиків.
Доведено, політичні права є інструментом боротьби за всі інші права і свободи людини і громадянина, оскільки саме політичні права є необхідною умовою для реалізації будь-яких прав.
Аналіз та узагальнення теоретичних наукових напрацювань дало підстави стверджувати, що саме концепція народного суверенітету і стала подальшим підґрунтям для формування права народу на організацію судової влади та здійснення правосуддя як інституту конституційного права та спеціальної форми безпосередньої демократії.
На підставі аналізу конституційно-правових поглядів щодо права громадян на участь у здійсненні правосуддя, приходимо до висновку, що зазначена категорія на відміну від права народу на організацію судової влади має різний зміст в об'єктивному та суб'єктивному сенсі.
Встановлено, що принципи права народу на організацію судової влади та здійснення правосуддя - це відправні начала які гармонійно об’єднують індивідуальні, групові і громадські інтереси та своєрідний вектор, який визначає напрямок розвитку ідеї народного суверенітету, що є базисом, фундаментом народовладдя, яке в свою чергу обумовлює сутність, змістове наповнення місце і функції, права народу на участь у організації судової влади та здійснення правосуддя, його субординацію, координацію та взаємозв’язок відповідно до характеру судової влади.
Встановлено, що право народу на формування судової влади та здійснення правосуддя виконує: імперативну функцію (яка реалізується шляхом проведення прямих виборів громадянами держави кандидатів на посаду судді, результати яких носять обов’язків характер); регулятивну функцію (яка реалізується через такі правові інструменти з допомогою яких здійснюється співставлення волі народу і формованого ним судового органу влади, зокрема, проведення виборів, наділення імперативним мандатом, імперативність рішення представників народу-присяжних); комплексну функцію (яка поєднує імперативну та регулятивну функцію, що реалізується втому числі шляхом дострокового відкликання народного представника – судді, звітування ним перед виборцями за свою діяльність);
На підставі проведеного дослідження, для реалізації в повній мірі потенціалу народовладдя в системі правосуддя, запропоновано поряд з запровадження інституту виборності суддів всіх рівнів також законодавчо забезпечити гарантію права народу на здійснення правосуддя шляхом запровадження класичної моделі суду присяжних.
