Дисертаційна робота виконувалася на базі НДСЛ «Охматдит» МОЗ України, яка є базою кафедри дитячої хірургії НМУ ім. О.О. Богомолця.
Робота присвячена покращенню результатів лікування судинних аномалій органів черевної порожнини та заочеревинного простору у дітей шляхом вивчення їх клінічних, радіологічних, морфологічних особливостей; удосконалення методів діагностики та впровадження малоінвазивних технологій у хірургічному лікуванні.
Судинні аномалії (СА) черевної порожнини та заочеревинного простору є рідкісною вродженою патологією, що характеризується різноманітними клінічними проявами, складні в діагностиці, можуть суттєво вплинути на якість життя дитини, а в окремих випадках нести пряму загрозу для неї. За різними даними, частота СА черевної порожнини та заочеревинного простору складає від 1% або менше 10% пацієнтів з СА усіх локалізацій, летальність від ускладнень СА в групі пацієнтів дитячого віку, за оцінками різних авторів, складає від 1.5% до 53.8%. Неточність обумовлена рідкістю патології як такої, відсутністю в дослідженнях великих клінічних груп пацієнтів. Обмежені проведення контрольованих рандомізованих або об’ємних проспективних когортних досліджень у таких пацієнтів обумовлює низький рівень доказовості наявних досліджень.
В дослідженні судинні аномалії були представлені кістозними ЛМ черевної порожнини та заочеревинного простору і доброякісними судинними пухлинами печінки. Для даної патології використовуються наступні методи
лікування: хірургічне, в тому числі з використанням малоінвазивних технологій, склеротерапія, системна медикаментозна терапія.
Складність діагностики та диференційної діагностики, різноманітний клінічний перебіг, відсутність єдиного світового погляду на обрання тактики лікування, його несталі результати, неможливість оцінити ризики виникнення рецидиву, питання щодо вибору методики лікування СА черевної порожнини та заочеревинного простору, та їх послідовності, визначення часу початку лікування, забезпечення довготривалого результату, профілактика ускладнень, особливо у дітей раннього віку, залишаються відкритими питаннями та визначають актуальність обраної теми дослідження. Нові аспекти щодо патогенезу, клінічних проявів, диференціальної діагностики, лікування та спостереження за СА у дітей, викладені в літературних джерелах останніх 15 років, дають можливість посилити обґрунтованість підходу до лікування дітей з СА черевної порожнини та заочеревинного простору. СА у дітей заслуговують на особливу увагу через можливе погіршення клінічного перебігу з часом, як у випадку відсутності лікування, тік і у випадку обрання неправильного його методу.
