Дисертація є першим у науці кримінального процесуального права
України дослідженням правових позицій Верховного Суду в кримінальному провадженні, сформованих у постановах за результатами розгляду касаційних скарг.
У дисертації визначено правові позиції суду в кримінальному провадженні як висновки судді (суддів), слідчого судді щодо застосування правових норм, які є результатом суддівської правозастосовної діяльності, викладені в судовому рішенні, та є обов’язковими для виконання органами державної влади й місцевого самоврядування, їх посадовими, службовими особами, фізичними та юридичними особами, їх об’єднаннями на всій території України в конкретному кримінальному провадженні, а висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах суду касаційної інстанції, крім того, - для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, та для інших судів при застосуванні таких норм права.
Виокремлено перелік ознак, якими володіють правові позиції суду в кримінальному провадженні, а саме: 1) це висновки судді (суддів), слідчого судді щодо застосування правових норм, які є результатом суддівської правозастосовної діяльності; 2) формуються у судовому рішенні; 3) є обов’язковими для виконання та/або застосування для конкретних суб’єктів, судів тощо, залежно від суду, який сформував правову позицію.
Сформовано класифікацію правових позицій суду в кримінальному провадженні за суб’єктом: 1) правові позиції суду першої інстанції; 2) правові позиції слідчого судді, викладені в рішеннях, ухвалених за результатами реалізації функції судового контролю; 3правові позиції суду апеляційної інстанції; 4) правові позиції Вищого антикорупційного суду; 5 правові позиції суду касаційної інстанції. Дані правові позиції є позиціями ВС, які поділяються на: правові позиції колегії суддів Касаційного кримінального суду; правові позиції палати Касаційного кримінального суду; правові позиції об’єднаної палати Касаційного кримінального суду; правові позиції Великої Палати Верховного Суду; 6) правові позиції Верховного Суду України; 7) правові позиції міжнародних судових органів, юрисдикція яких визнається Україною (в даному випадку йдеться про Міжнародний кримінальний суд, який фактично доповнює систему правосуддя України). Відзначено, що окремо варто розглядати правові позиції Європейського суду з прав людини та Конституційного Суду України;
Констатовано, що так як Пленум Верховного Суду надає роз’яснення рекомендаційного характеру не за результатами судового розгляду, а за результатами, в тому числі, узагальнення судової практики, що не являє собою постановлення відповідного судового рішення, такі роз’яснення є правовими позиціями саме Пленуму Верховного Суду та, згідно з п. 10-2 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», не є обов’язковими для врахування іншими судами, на відміну від правових позицій, сформованих у постановах Верховного Суду.
