Сокол І. В. Нові аспекти патогенезу і оцінки ефективності лікування жінок з клімактеричним синдромом у перименопаузі

Дисертаційна робота присвячена вивченню особливостей перебігу перименопаузи у жінок з клімактеричним синдромом для підвищення ефективності діагностики та лікування на основі удосконалення та впровадження алгоритму діагностичних та лікувально-профілактичних заходів. Третину свого життя жінка перебуває в менопаузі. Перименопауза є перехідним періодом життя жінки з великим коливанням статевих гормонів. Відомі методи діагностики складаються з комплексу інструментальних та лабораторних методів досліджень, також важливим є обстеження імунологічних маркерів. Тому, впровадження нових методик діагностики допомогло б в диференційному підході до лікування клімактеричного синдрому у жінок в перименопаузі. Метою даної роботи є підвищення ефективності діагностики і лікування клімактеричного синдрому у жінок в перименопаузі на основі удосконалення та впровадження алгоритму діагностичних та лікувально- профілактичних заходів. Завдання дослідження: 1.Вивчити частоту та особливості клінічного перебігу клімактеричного синдрому у жінок в перименопаузі. 2.Встановити основні чинники клімактеричного синдрому у жінок в перименопаузі. 3.Визначити основні особливості діагностики клімактеричного синдрому у жінок в перименопаузі. 4.Аналізувати та надати оцінку рівня анти-HSP60 антитіл в період лікування клімактеричного синдрому. 5.Удосконалити та оцінити ефективність диференційного підходу та розробити алгоритм щодо тактики ведення жінок в перименопаузі на фоні різних варіантів перебігу клімактеричного синдрому. Відповідно до мети дослідження та для вирішення поставлених завдань, робота виконувалась в 4 етапи. Перший етап передбачав проведення проспективного дослідження анамнестичних та клініко-лабораторних даних 158 пацієнток з клімактеричним синдромом в перименопаузі, які проходили обстеження та лікування. Для визначення ефективності лікування клімактеричного синдрому у жінок в перименопаузі було задіяно 158 пацієнток. Всі пацієнтки були розподілені на 2 групи: – 1 група (основна група) склала 80 пацієнток (середній вік – 50 років), які погодились на лікування та отримували його за стандартною схемою (комбіноване лікування у циклічному режимі (естрогени (17β-естрадіол) + гестагени (дидрогестерон)); – 2 група (група порівняння) склала 78 жінок (середній вік – 50,5 років), які відмовились від лікування за наявності естроген-дефіцитного стану. На другому етапі дослідження було проведено відбір для проведення лікування пацієнток, що включав: аналіз клініко–анамнестичної характеристики та аналіз лабораторних і інструментальних досліджень. Відповідно мети та поставлених задач пацієнток долучали згідно критеріїв включення/виключення/ Критерії включення до дослідження: жінки у яких, з'явилися перші клімактеричні симптоми (зміна менструального циклу, симптоми естроген- дефіцитного стану) до двох років після останньої, самостійної менструації та вік від 45 до 53 років. Критерії виключення з дослідження: пацієнтки, що мали екстрагенітальну патологію (захворювань серцево-судинної системи, порушень згортання крові, вірусних гепатитів, неврологічних порушень, онкологічних захворювань, тощо).