Дисертація є самостійною завершеною науковою працею, в якій на основі представленої кримінологічної характеристики терористичних актів у великих містах України, осіб, які їх вчиняють, а також аналізу системи детермінант, що зумовлюють вчинення таких кримінально протиправних діянь, вперше у вітчизняній науці запропоновано комплексну систему заходів запобігання терористичним актам у великих містах України в умовах воєнного стану.
Проведеним дослідженням систематизовано основні етапи дослідження терористичних актів. Перший етап – це період зародження, що бере свій початок від давніх цивілізацій – до кінця XVII століття. Другий етап – це період, що вирізняється підвищеною увагою до «дореволюційного» та «революційного» тероризму. Цей період охоплює XVIII – початок ХХ століття. У 60-х рр. ХХ століття – перше десятиліття ХХІ століття набув розвитку третій період, який характеризується формуванням окремих видів тероризму: лівого, правого та ісламського. З 2014 року й дотепер розпочався четвертий – сучасний період
дослідження терористичних актів, який пов’язаний із загостренням геополітичної ситуації в Україні, зокрема збройною агресією рф проти України. Визначено, що кожен з етапів має характерні історичні, політико-ідеологічні, соціально-економічні, організаційно-правові та інші особливості.
У роботі наголошується, що терористичний акт є одним з найбільш негативних, небезпечних і резонансних соціально-правових явищ сучасності, що становить загрозу для усіх сфер функціонування держави і життєдіяльності суспільства. Терористичні акти спричинюють загибель людей, дестабілізують політичну та соціально-економічну обстановку у країні, регіонах і містах,
негативно впливають на авторитет державних та правоохоронних органів, ускладнюють процес європейської інтеграції держави, підсилюють рівень соціальної напруги, створюючи атмосферу жаху, невпевненості та нестабільності
у суспільстві. Характерної гостроти терористичний акт набув у великих містах України, де простежується не лише істотне зростання рівня терористичних актів, а й поява їх нових конфігурацій.
Обґрунтовано, що великі міста України – це значне міське поселення, з чітко визначеною територією, із загальною кількістю населення від 500 тис. і більше осіб, яке виконує функцію адміністративного центру області та зосереджує у собі комплекс політичних, економічних, наукових, освітніх, духовних, культурних, транспортних, медичних та інших сфер життєдіяльності суспільства і функціонування держави. До великих міст України як об’єкта кримінологічного пізнання належать: столиця України – м. Київ, а також міста міжрегіонального та регіонального значення – Харків, Одеса, Дніпро, Львів і Запоріжжя.
Встановлено, що у сучасному вимірі терористичний акт є невід’ємною частиною політичних та економічних процесів і представляє собою загрозу національній та громадській безпеці держави, перетворившись із поодиноких проявів на відносно масове явище. Терористичні акти в абсолютній більшості мають міський характер. У м. Києві, Харкові, Одесі, Дніпрі, Львові та Запоріжжі стабільно вчиняється до 70 % терористичних актів від загальної кількості таких злочинів у регіонах до яких вони відносяться. З 2014 по 2022 рр. у великих містах України в цілому зафіксовано 375 терористичних актів, а саме: у м. Харкові – 130, у м. Києві – 89, у м. Дніпрі – 71, у м. Одесі – 67, у Запоріжжі – 12, у м. Львові – 6 терактів відповідно. Аналіз географії терористичних актів засвідчив, що з 2014 року до 2022 року міста Київ, Одеса, Харків, Дніпро, Запоріжжя і Львів нерівно
розподілились та входили до різних груп – з високим, середнім і помірним рівнем кримінальної враженості. Найбільш ураженим від терористичних актів великим містом є Харків, з середнім показником 4 злочини на 100 тис. міського населення,
за ним розташувались Дніпро – 3; Одеса – 3; Київ – 2; Запоріжжя – 1 та Львів – 1 злочин такого виду на 100 тис. міського населення відповідно. Великі міста України характеризуються незадовільною ситуацією у співвідношенні кількості
облікованих терористичних актів до чисельності виявлених злочинців-терористів.
В середньому у великих містах України виявляється приблизно у 3,5 рази менше злочинців-терористів порівняно з кількістю зареєстрованих злочинів, передбачених ст. 258 КК України. За результатами вивчення судової практики Києва, Харкова, Одеси, Дніпра, Львова та Запоріжжя у справах про терористичні акти нами встановлено, що злочини, передбачені ст. 258 КК України, доволі часто вчинюються у сукупності (понад 45 % випадках) з іншими кримінально протиправними діяннями, зокрема передбаченими ст. ст. 258-3, 263, 194, 196, 358 КК України.
