Шамрай М. В. Оцінка рекреаційно-ландшафтоформуючого дендроресурсу парків урботериторій степової зони

Дисертаційна робота присвячена екологічній, флористичній характеристиці та оцінюванню рекреаційно-ландшафтоформуючого дендроресурсу парків урботериторій степової зони. Парки, як специфічний тип міського простору, є відображенням культурних традицій в історичному сенсі та творами садово-паркового мистецтва. Вони мають важливу рекреаційну функцію, а їх зелені насадження утворюють комфортні умови для, зокрема, відпочинку та життя в сучасному урбанізованому середовищі в цілому. Для парків міських територій степової зони характерний неоднорідний (і відносно спрощений через посушливість клімату) таксономічний склад деревних і чагарникових порід, представники яких належать більшою мірою до інтродукованих видів. До того, парки міста належать до конкретних його функціональних зон, мають різний рівень рекреаційного навантаження в них. Це обумовлює актуальність з’ясування флористичного різноманіття, самовідновлення деревних видів, гомогенізації насаджень паркових територій, що вирішується в представленому дослідженні. Отже одна з функцій парків – збереження біорізноманіття, оскільки флористичний склад парків за кількістю видів може сягати до 20–30% від флори регіону. Екологічна цінність рекреаційно-ландшафтоформуючого дендроресурсу парків в умовах степу особливо зростає у літній спекотний та посушливий період. У зв’язку з цим, наявність дендроелементу паркових територій міст з некомфортним влітку кліматом є одним із критеріїв якості урботериторії. Дослідження, проведені в межах двох функціональних зон, виділених відповідно до зонування міських територій: 1) селітебна зона та міський центр урботериторії (м. Дніпро – ботанічний сад ДНУ ім. Олеся Гончара, парк ім. Юрія Гагаріна, парк ім. Тараса Шевченка, парк ім. Богдана Хмельницького, зелена зона вул. Каруна Амур-Нижньодніпровського р-ну); 2) ландшафтнорекреаційна зона (м. Дніпро – лісопарк Дружби, парк Козацької слави – Кирилівка, урочище Тунельна балка; м. Приморськ, Запорізька обл. – паркова зона бази відпочинку «Азов») Об’єкт досліджень – деревні насадження парків (з неоднорідним рівнем рекреаційного навантаження) двох функціональних зон урботериторій в умовах степу. Під час виконання роботи були застосовані наступні методи: флористичні методи дослідження – визначення і з’ясування таксономічного складу, виділення адвентивної компоненти дендрофлори, методи оцінки видового багатства (за індексом Менхініка та індексом Маргалефа), визначення флористичної спільності (за індексом Жаккара) та флористичної гомогенності (за індексом біотичної дисперсії Коха), методи екологічного аналізу (за біоморфами та екоморфами), фізичні, фізико-хімічні, хімічні методи аналізу ґрунту, аплікаційні методи визначення біологічної активності ґрунту, статистичні методи опрацювання даних (описові статистики, метод множинних порівнянь середніх за критерієм Тьюкі, дисперсійний та кореляційний аналізи). Таксономічні визначення рослин наведено відповідно до сучасної ботанічної номенклатури. Матеріалом для проведення досліджень слугували зразки ґрунту, натурні і гербаризовані частини деревних і чагарникових рослин. Установлено, що у парках селітебної зони та міського центру урботериторії м. Дніпро на пробних площах з різним рівнем рекреації деревостани представлені 27 видами, які входять у склад 19 родів та 15 родин. У кількісному відношенні найбільше флора досліджених парків насичена представниками родин Sapindaceae, Salicaceae, Oleacea та Simaroubaceae. Відносна кількість інтродуцентів, що самовідновилися (середня по парку) коливає від 17,7% (парк Б. Хмельницького) до 62,4% (парк ім. Т. Шевченка). Кількість інтродуцентів, що самовідновилися, більша на пробних площах досліджених парків із сильним рівнем рекреації (від 66,0% до 96,2%). Серед адвентивних деревних видів парків цієї функціональної зони трапляються Ailanthus altissima (род. Simaroubaceae), Acer negundo (род. Sapindaceae), Gleditsia triacanthos, Robinia pseudoacacia (род. Fabaceae), що вказує на постійну інвазію чужорідних видів у місцеву флору та потенційну загрозу природному флористичному різноманіттю. Коефіцієнт кореляції між кількістю видів–аборигенів і інтродуцентів статистично значущий і коливає від 0,76 до 0,89 для парків ім. Т. Шевченка, ботанічного саду ДНУ ім. О. Гончара (разом з парком Гагаріна) і зеленої зони вул. Каруна, а для парку Б. Хмельницького він виявився низьким і статистично незначущім. У парках ландшафтно-рекреаційної урботериторії на пробних площах з різним ступенем рекреаційного навантаження в умовах м. Дніпро і м. Приморськ деревостани представлені 34 видами, які належать до 22 родів і 25 родин. У кількісному відношенні найбільше флора досліджених парків насичена представниками: Sapindaceae та Oleacea. Відносна кількість інтродуцентів, що самовідновилися (середня по парку), варіює від 45,6–54,4% (лісопарк Дружби, парк Козацької слави – Кирилівка, урочище Тунельна балка) до 100% у парковій зоні бази відпочинку «Азов» (м. Приморськ, Запорізька обл.).