У дисертації здійснено комплексне дослідження сутності та особливостей організаційно-правових засад реалізації валютної політики як засобу забезпечення фінансової безпеки держави. Науково обґрунтовано та вироблено пропозиції щодо удосконалення валютного законодавства України в частині забезпечення фінансової безпеки держави.
Запропоновано під економічною безпекою вважати результат цілеспрямованої та науково-обґрунтованої діяльності держави в особі уповноважених органів влади, що діють на підставі чинного законодавства, яка переростає в стан економіки, що здатний забезпечити стійкість держави та стабільність функціонування її механізму до зовнішніх і внутрішніх загроз та цілеспрямованих актів інших держав, спрямованих на її дестабілізацію та економічне послаблення.
Виявлено, що фінансова безпека держави включає в себе цілий ряд складових частин, серед яких є валютна безпека, яку слід розглядати як стан курсоутворення, що характеризується високою довірою суспільства до національної грошової одиниці, її стійкістю, створює оптимальні умови для поступального розвитку вітчизняної економіки, залучення в країну іноземних інвестицій, інтеграції України до світової економічної системи.
Доведено, що організаційно-правове забезпечення фінансової безпеки держави це здійснювана, на основі чинного законодавства держави, діяльність створеної системи уповноважених державою органами у сфері фінансової безпеки держави із впорядкування суспільних відносин за допомогою правових норм, приписів і сукупності засобів упорядкування, а також їх юридичне закріплення, охорона, реалізація та розвиток.
Виявлено, що валютна політика держави це діяльність уповноважених нею органів із реалізації сукупності економічних, правових та організаційних заходів за допомогою визначених інструментів у сфері валютно-фінансових відносин з метою досягнення визначених тактичних та стратегічних цілей загальної економічної політики держави у сфері валютних відносин.
Встановлено, що організаційно-правові засади реалізації валютної політики держави це її діяльність із створення і впорядкування системи уповноважених органів для реалізації її завдань і функцій. До них відносяться: а) принципи організації та діяльності уповноважених органів у сфері регулювання валютних відносин; б) методи реалізації валютної політики, які використовують уповноважені органи у сфері регулювання валютних відносин; в) інструменти, які використовують уповноважені органи для досягнення цілей і завдань валютної політики.
За результатами дослідження було констатовано, що сьогоднішній стан системи управління валютної сфери України є нецілісним. Повноваження в регулюванні валютних відносин є розпорошеними між різними органами, що призводить до розмивання як самої діяльності, і як результат, не дозволяє досягати закладених у валютній політиці цілей. Для скорішого набуття системою державного управління у сфері валютного регулювання властивості цілісності, запропоновано підвищити синхронізованість діяльності Національного банку із іншими органами виконавчої влади, а також із підпорядкованими йому суб’єктами валютних відносин.
Запропоновано класифікувати комунікацію Національного банку України в управлінській системі за критерієм адміністративно-організаційної взаємодії на горизонтальну та вертикальну. Горизонтальна комунікація відбувається між Національним банком і учасниками валютних відносин, які не перебувають у нього у підпорядкуванні. Вертикальна комунікація втілюється у підзвітності Національного банку Верховній Раді України в межах їх конституційних повноважень та Президенту України. Змістом такої комунікації є, в тому числі, і питання стану валютної політики та стану безпеки.
Запропоновано для забезпечення ефективності процесу реалізації та високих результатів впровадження валютної політики на територіях та регіонах, які підлягають відновленню, на законодавчому рівні передбачити введення податкових канікул, а також спростити адміністративний порядок залучення суб’єктів-господарювання до інвестиційної діяльності, можливо, аж до встановлення явочного характеру реєстрації інвестицій.
Встановлено, що із введенням воєнного стану, валютне законодавство України зазнало значних змін у вигляді встановлення додаткових, в порівнянні із мирним часом, заборон та обмежень. Особливостями норм правових актів у сфері регулювання валютних відносин є те, що вони направлені на регулювання двох часових періодів: воєнного та поствоєнного. Перший передбачає особливості правового регулювання валютних відносин під час дії воєнного стану. Другий – фіксує такі правові та організаційні міри та заходи, які сформовані із врахуванням досвіду воєнного часу, а також розраховані для попередження та недопущення загроз при реалізації економічно-фінансовій політиці відновлення України, в тому числі, валютної політики.
