Мендрін О. В. Стратегії та практики конструювання макрополітичної ідентичності: Україна в контексті світового досвіду. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 052 – Політологія. – Маріупольський державний університет, Київ, 2023.
Дисертацію присвячено дослідженню сукупності механізмів реалізації владних стратегій конструювання макрополітичної ідентичності, на основі світового історичного досвіду, та з’ясування можливостей його використання у політичній практиці сучасної України.
У вступі дисертації визначені актуальність теми дослідження та зв’язок із науковими темами, окреслені його об’єкт та предмет, мета та завдання, методи дослідження, наукова новизна та практичне значення отриманих результатів, а також представлена інформація про апробацію результатів дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів обумовлена сукупністю поставлених дослідницьких завдань та полягає у комплексному дослідженні вироблених (теоретичних та практичних) підходів до конструювання макрополітичної ідентичності в Україні у контексті світового історичного досвіду.
Результати проведеного дослідження мають практичне значення, яке полягає у можливості їхнього використання при розробці політики макрополітичної ідентичності в Україні, правових засад і критеріїв її аналізу та оцінки, а також академічному вивченні теорії та практики конструювання макрополітичної ідентичності в Україні та світі. Водночас, дисертаційне дослідження створює основу для подальшого аналізу світового та українського досвіду інструментів, стратегій політичних акторів при формуванні макрополітичної ідентичності. Положення дисертації можуть становити інтерес для політичних акторів різного рівня (органів державної влади, політичних партій та лідерів, структур громадянського суспільства), що виступають в якості суб’єктів створення стратегій формування макрополітичної ідентичності в Україні.
У підрозділі 1.1. «Еволюція концепту ідентичності в політичній науці» простежено процес залучення та розвитку концепту політичної ідентичності як відповідь на актуальні проблеми розвитку соціальних наук: визначення ролі політичної культури в формуванні політичних інститутів та процесів, а також подолання дихотомій «структури/ агентності» та «мікро/ макроструктур».
У підрозділі 1.2. «Понятійно-категорійний апарат та методологічна база дослідження» розглянуто становлення та сучасний стан понятійно-категоріального апарату ідентитарних досліджень, в тій області, що стосується предмету даного дослідження, а також визначено теоретичні підходи та методологічну базу дослідження.
У підрозділі 2.1. «Історичний досвід побудови макрополітичної ідентичності: вироблені підходи» досліджені процеси зародження й поступового утвердження в політичній практиці, а згодом, через відповідну рефлексію, і в теорії ¬ розуміння того, що макрополітична ідентичність є результатом докладання певних владних зусиль які, за допомогою застосування відповідних інструментів, можуть призводити до усвідомлення громадянами своєї пов’язаності із країною, прослідковано, процес накопичення такого знання.
У підрозділі 2.2. «Складові елементи, фактори впливу та інструменти конструювання макрополітичної ідентичності», – автором представлене власне бачення того, які складові має включати аналітичний інструмент формування макрополітичної ідентичності і на яких критеріях може аналізуватись стратегія формування макрополітичної ідентичності.
У підрозділі 3.1. «Підходи до конструювання сучасної української макрополітичної ідентичності» досліджений український досвід побудови макрополітичної ідентичності. Автором розглянуто наявний, на час набуття Україною незалежності, репертуар успадкованих підходів до формування макрополітичної ідентичності, визначено їхній вплив на рішення політичних акторів при формуванні стратегій макрополітичної ідентичності.
У підрозділі 3.2. «Шляхи та перспективи вдосконалення стратегій формування макрополітичної ідентичності в Україні» були досліджені, запропоновані вітчизняними експертами пропозиції щодо коригування стратегій створення макрополітичної ідентичності, що реалізовувались політичною елітою.
Проведене дослідження дозволило дійти висновків, щодо наявності відмінних за низкою критеріїв п’яти етапів дослідження проблематики формування макрополітичної ідентичності та визначити їхні особливості. На основі аналізу історичного світового досвіду конструювання макрополітичної ідентичності, визначено базовий інструментарій конструювання макрополітичної ідентичності, який зберігає свою актуальність. Запропоновано схему аналітичного опису стратегій формування макрополітичної ідентичності, що включає декілька компонентів, які виступають як змінні в різних політичних умовах.
Ключові слова: ідентичність, конструювання макрополітичної ідентичності, макрополітична ідентичність, політика історичної пам’яті, політика ідентичності, політична ідентичність, стратегії макрополітичної ідентичності.
