Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю
14.01.11 – «Кардіологія» (22 – Охорона здоров’я). – Національний університет
охорони здоров'я України імені П. Л. Шупика, МОЗ України, Київ, 2023.
У структурі захворюваності, смертності та інвалідизації дорослого
населення світу провідне місце продовжують займати серцево-судинні
захворювання (ССЗ). Статистика свідчить про щорічну смертність у межах
17,8 млн осіб унаслідок кардіоваскулярної патології за даними Global Burden of
disease study. В першу чергу це стосується ішемічної хвороби серця (ІХС) – 50%
та інсульту – 35%.
Підвищений артеріальний тиск (АТ) – найважливіший модифікований
фактор, що впливає на прогресування та розвиток ускладнень ІХС. Поєднання
гіпертонічної хвороби (ГХ) та ІХС – найбільш поширене у населення старшого
віку, що погіршує стан хворих. В Україні близько третини дорослого населення
має артеріальну гіпертензію (АГ), а недостатня ефективність лікування цієї
хвороби залишається актуальною національною проблемою. Оскільки розвиток
АГ асоціюється з активацією ренін-ангіотензин-альдостеронової системи
(РААС), блокада цієї системи за допомогою антигіпертензивної терапії здатна
привести до зниження ризику розвитку серцево-судинних ускладнень (ССУ).
3
У дисертаційній роботі викладено підхід до оптимізації методів
фармакологічної корекції клініко-гемодинамічних ускладнень у хворих на АГ з
ІХС, ПІК за допомогою фіксованої комбінованої терапії АК з блокаторами
РААС.
Для досягнення мети, спостереження за пацієнтами проводилося
протягом 12 місяців, що включало загальноклінічне обстеження, вимірювання
офісного АТ, добовий моніторинг АТ (ДМАТ), еходоплерографічне
дослідження, для оцінки впливу фіксованих комбінацій на внутрішньосерцеву
гемодинаміку, моніторинг комбінованої кінцевої точки: кардіо-васкулярна
смерть, повторний ІМ, перекутане коронарне втручання (ПКВ), АКШ, ТІА,
інсульт, госпіталізація з приводу серцевої недостатності (СН).
Робота виконувалась із урахуванням положень Гельсинської декларації
щодо етичних принципів у дослідженнях за участю людей. Науково-дослідна
робота проводилась як відкрите, контрольоване, порівняльне дослідження у
паралельних групах. З усіма учасниками дослідження були підписані
інформовані згоди. Дизайн дослідження був затверджений комісією з питань
етики Національного університету охорони здоров'я України імені
П. Л. Шупика.
Було проведено обстеження 108 пацієнтів з ІХС, ПІК, ГХ, діагноз яких
встановлювався згідно з настановами Європейського Кардіологічного
Товариства на підставі відповідних скарг, даних анамнезу, фізикального
обстеження та результатів загальноклінічних, лабораторних та
інструментальних методів обстеження.
Обстежених пацієнтів поділили на дві групи: перша група - 50 хворих на
ІХС, ПІК, ГХ, які на тлі базової терапії отримували фіксовану комбінацію
4
амлодипіну з лізиноприлом; друга група – 58 хворих на ІХС, ПІК, ГХ, котрі
отримували базову терапію та фіксовану комбінацію амлодипіну з валсартаном.
Початкові дози фіксованих комбінацій препаратів (АК + іАПФ та АК + БРА 2)
визначали індивідуально залежно від добового профілю АТ із наступним
титруванням і досягненням добової дози амлодипіну 10 мг із лізиноприлом 20 мг
на добу або амлодипіну 10 мг із валсартаном 160 мг на добу.
Аналізуючи показники офісного АТ і результати добового моніторування
АТ, не виявили статистично значущу різницю у групах пацієнтів, які отримували
амлодипін із лізиноприлом та амлодипін із валсартаном. Під час детального
аналізу показників пацієнтів віком ≤65 років із цільовим рівнем АТ менше ніж
130/80 мм рт. ст. встановили більший відсоток хворих із цільовим АТ у групі, що
отримувала амлодипін із лізиноприлом (χ2 = 3,52, р = 0,046). У результаті аналізу
кінцевих точок показано позитивний вплив на прогноз комбінації амлодипіну з
лізиноприлом порівняно з комбінацією амлодипіну з валсартаном (р = 0,007) для
хворих на ІХС, ПІК, ГХ.
