Соловйова Е. Е. Зовнішньополітична стратегія Туреччини в Центральній Азії (в період правління ПСР)

У даній дисертації проведено комплексне дослідження політики Туреччини відносно Центральної Азії за правління Партії справедливості та розвитку. Проаналізовано, яке місце займає Центральна Азія у сучасних зовнішньополітичних пріоритетах Туреччини. Зокрема, досліджується суттєвий вплив політичної культури Туреччини на зовнішню політику країни. Зосереджуючись на взаємодії між традиційною політичною культурою Туреччини, яка характеризується секуляризмом і децентралізованою владою, і стратегічним підходом ПСР, дослідження підкреслює, як остання зберігає основні кемалістські цінності, одночасно включаючи елементи турецько­ісламської культури. Поява ПСР призвела до перевизначення традиційного секуляризму як «ісламського секуляризму», який розглядає секуляризм як обмеження держави, а не окремих осіб. Дослідження встановлює зв’язок між внутрішньополітичною динамікою Туреччини та її зовнішньополітичною траєкторією. На початковому етапі (2002­2007 рр.) стратегія пристосування ПСР призвела до більш стриманої зовнішньополітичної позиції. Встановлено, що на початковому етапі, підкреслюючи свій світський характер, ПСР сприяла співпраці з євроатлантичними структурами, керуючись переконанням, що прийняття західних демократичних цінностей допоможе вирішити внутрішні виклики Туреччини та уникнути конфлікту з військовою верхівкою всередині країни. У дисертації підкреслюється, що вплив військової верхівки був головним внутрішнім фактором, через що ПСР намагалася продемонструвати гармонійне співіснування ісламу та демократії, позиціонуючи Туреччину як приклад для наслідування в мусульманському світі, водночас прагнучи до членства в ЄС як свідчення сумісності ісламських норм із демократичними принципами на світовій арені.