Дисертація присвячена вивченню архітектурних перетворень простору міст Західної України у 1945 - 1950-х рр. та встановленню семантичних аспектів даних трансформацій. У дослідженні виявлено основні принципи трансформації містобудівних ансамблів Рівного, Луцька, Тернополя та Івано-Франківська безпосередньо повоєнних років, здійснено порівняльний, типологічний, стилістичний, композиційний та морфологічний аналіз будівель досліджуваного періоду, визначено особливості системи декорування будівель, встановлено специфіку архітектурних об’єктів 1945- 1950-х рр.
У першому розділі «Історіографія, джерельна база та методика дослідження архітектурно - семантичних трансформацій міст Західної України у повоєнну добу (1945-1950 - ті рр.)» здійснено аналіз та систематизацію наукових публікацій, архівних джерел та матеріалів за тематикою дослідження, а також встановлено методологічну базу.
У другому розділі «Просторовий розвиток міст-обласних центрів західної України у 1945-1950-х рр.» здійснено дослідження перетворень Рівного, Луцька, Тернополя та Івано-Франківська на рівні містобудівних структур.
Аналізуються втрати, завдані під час Другої світової війни на теренах досліджуваних міст, зміни в етнічному складі населення у зв’язку зі зміщенням кордонів.
Встановлюються принципи, згідно яких відбувалося переформатування міських просторів в 1945-1950-х рр.
Проводиться аналіз генеральних планів досліджуваних міст, розроблених у 1945-1950-х рр., розглядається процес зміни архітектурних містобудівних акцентів, визначається специфіка візуалізації соціалістичних ідеологем архітектурними засобами та шляхи інтеграції нових домінант - ансамблів центральних площ, у історично сформовану містобудівну структуру.
У третьому розділі «Типологія об’єктів та особливості забудови міст 1945-1950-х рр.» встановлюється типологія архітектурних об’єктів, споруджених у містах Рівне, Луцьк, Тернопіль, Івано-Франківськ. Визначаються специфічні композиційно-планувальні риси, загалом характерні для архітектури стилю радянського неоісторизму, та їх втілення в конкретних будівлях на теренах досліджуваних міст.
Підрозділ 3.1 «Композиційна та планувальна структура громадських будівель» присвячений дослідженню характерних рис громадських будівель 1945-1950-х рр. – культурно-видовищних закладів, адміністративних будівель, залізничних вокзалів, закладів освіти та ін. Встановлено, що більшість громадських будівель, різноманітних за функціональним призначенням, будувалися за типовими проектами.
У підрозділі 3.2 «Характерні риси житлової архітектури» аналізуються особливості житлових будинків. Житлові будівлі 1945-1950-х рр. на теренах досліджуваних міст класифікуються за поверховістю – малоповерхові (1-2 поверхи) та середньої поверховості (3-5 поверхів), рідко – багатоповерхові (більше 5 поверхів); за проектуванням – зведені за індивідуальними проектами та втілення типових проектів; за архітектурним рішенням – «парадні» та «непарадні».
У підрозділі 3.3 «Архітектурна морфологія будівель» здійснюється морфологічний аналіз фасадів архітектурних об’єктів досліджуваного періоду. Встановлюються специфічні ознаки, притаманні архітектурним об’єктам 1945-1950-х рр.
У четвертому розділі «Семантичні особливості системи архітектурного та скульптурного декорування досліджуваних об’єктів» здійснено дослідження специфіки системи декорування будівель стилю радянського неоісторизму.
В підрозділі 4.1 «Композиційна структура систем декорування будівель» встановлено, що поряд з композиційними принципами побудови архітектурних об’ємів, стиль радянського неоісторизму виробив характерну систему декорування будівель. Для більшості радянських міст 1945 – 1950-х рр., в тому числі, досліджуваних міст Західної України, загалом притаманні спільні риси композиційних принципів систем декорування будівель.
В підрозділі 4.2 «Типологія і мотиви архітектурного декору» аналізується та класифікується орнаментика будівель 1945-1950-х рр. В архітектурному декорі застосовуються такі типи орнаментів, як стрічковий, розетка, орнаментована вставка. Стрічкові орнаменти зазвичай розміщувалися на пілястрах, фризах; розетки – поодиноко або групою; орнаментовані вставки розміщувалися на площині стіни або доповнювали архітектурні деталі (сандрики, парапети тощо). В системі архітектурного декору активно використовувалися елементи архітектурних стилів, рослинні («народні»), тематичні мотиви.
В підрозділі 4.3 «Типологія і мотиви скульптурного декору» аналізуються скульптурні елементи, що використовувалися в архітектурі 1945-1950-х рр., та встановлюються його семантичні аспекти. Скульптурний декор класифіковано за формою – кругла скульптура та рельєф; за мотивами – соцреалістичні та тематичні; об’єкт зображення – людина або група, натюрморт, іноді – анімалістичний скульптурний декор.
У Висновках представлено узагальнені результати даного дослідження.
