Дін Я. .. Принципи використання національних традицій в сучасній архітектурі Китаю (на прикладі провінції Шаансі).

В першому розділі «Стан та проблеми дослідження визначальних ознак традиційної китайської архітектури» автор проаналізував існуючу джерельну базу за темою дослідження, проаналізував причини звернення до національних традицій в сучасній архітектурі Китаю і зокрема в провінції Шаансі, окреслив визначальні ознаки традиційної китайської архітектури і навів перелік видатних історичних об’єктів провінції Шаансі і її столиці міста Сіань. Особлива увага була звернута на китайські наукові джерела, присвячені різним аспектам традиційної китайської архітектури. Окремо опрацьовувались джерела, присвячені реставраційній і пам’яткоохоронній діяльності, враховуючи унікальну кількість історичних пам’яток національного – світового значення на території провінції Шаансі і особливо міста Сіань. Враховуючи органічний зв'язок традиційної архітектури Китаю з мистецтвом, опрацьовувались і відповідні мистецькі джерела. Зазначено, що поширення національних мотивів в сучасній архітектурі Китаю відповідає політиці китайського уряду на виховання національних традицій і поглиблення знань у населення про китайську культуру, а також на зацікавлення в світі китайською культурою та архітектурою. В другому розділі «Методологія та методи дослідження визначальних ознак традиційної китайської архітектури» охарактеризовано перелік вибраних здобувачем загальнонаукових методів дослідження, який результат вони дають, створено теоретичні моделі об’єктів-виразників національної ідентичності і описано принцип їх використання. Також детально описано пам’яткоохоронну діяльність із збереження пам’яток всесвітньої, загальнонаціональної і місцевої історико-культурної спадщини в провінції Шаансі.Насамперед досліджувались чинники, які вплинули на формування архітектури провінції Шаансі протягом різних періодів (метод історичного аналізу, метод культурологічного аналізу, метод етнографічного аналізу), використовувалась специфічна архітектурно-мистецька термінологія (метод етимологічного аналізу), досліджувався аспект зв’язку архітектури і традиційного мистецтва (метод мистецтвознавчого аналізу). Для окреслення переліку історичних об’єктів провінції Шаансі, які вважаються виразниками національних і регіональних ознак в архітектурі використовувався метод описів. Графо-аналітичний метод базувався на попередніх натурних обстеженнях видатних об’єктів. Одними з базових для вирішення завдань дисертації і формулювання принципів використання модернізованих форм в сучасній архітектурі провінції Шаансі стали методи порівняльного аналізу і системно-структурного аналізу, які дозволили простежити спільне і відмінне між історичними і новими об’єктами на різних ієрархічних рівнях.В третьому розділі «Особливості традиційної китайської архітектури провінції Шаансі і прояв національних ознак в сучасній архітектурі» на основі здійсненого в попередніх розділах аналізу типів історичних будівель на теренах провінції Шаансі і їх датування окреслено як найбільш характерні і масові будівлі – уособники національної ідентичності – храми, пагоди і павільйони і досліджено відповідно до створених ієрархічних моделей принципи їх композиційної побудови, морфологію форм-виразників національних традицій в архітектурі (дахи, карнизи, стіни, прорізи), традиційний декор та поліхромію.Отримання таких узагальнень дозволило провести порівняльний аналіз між історичними і сучасними об’єктами на різних ієрархічних рівнях – від композиції до окремих елементів і поліхромії і на основі цього визначити основні принципи використання історичних форм в сучасній архітектурі.