Дисертаційна робота являє собою закінчене наукове дослідження, в якому розв’язано актуальне завдання – обґрунтування захисту та мінімізація шкідливої дії вод у межах сільських населених пунктів півдня Одеської області.
Відновлення зрошення на півдні України, яке передбачено «Стратегією зрошення та дренажу в Україні на період до 2030 року», вимагає провести оцінку стану зрошуваних земель та удосконалення існуючих інженерних систем захисту від підтоплення та затоплення на масивах зрошення і в населених пунктах. Разом з цим гостро постає питання щодо забезпеченості населення водою для питних і господарсько-побутових цілей. Якщо великі міста забезпечені водою переважно з поверхневих джерел, то сільські населені пункти потерпають від її нестачі, не говорячи вже про якість. Для таких населених пунктів єдиним джерелом водозабезпечення є перші від поверхні водоносні горизонти, які в їх межах викриваються у вигляді криниць.
Для проведення оцінки стану шкідливої дії вод в сільських населених пунктах півдня України були вибрані сільські населені пункти Татарбунарського району Одеської області, який наприкінці 2020 року, згідно з реформуванням адміністративно- територіального устрою України, був поділений на чотири об’єднані територіальні громади (ОТГ): Татарбунарську, Лиманську, Дивізійську і Тузлівську та увійшов до створеного Білгород-Дністровського району.
У дисертаційній роботі проаналізовано основні теоретичні поняття та визначення термінів «шкідлива дія вод», «підтоплення», «затоплення» і їх тлумачення в закордонних публікаціях, насамперед в англомовних країнах . Наведені основні чинники, причини та джерела шкідливої дії вод. Проаналізовані основні наукові і практичні результати щодо захисту територій від підтоплення, затоплення та якості вод для питного водозабезпечення. У роботі наведені результати аналізу природних (погодно-кліматичних, тектонічних, геологічних і гідрогеологічних), водогосподарських та господарсько-побутових умов південно-західної частини Одеської області, впливу їх на розвиток агропромислового комплексу та життя населення. Проаналізовано багаторічні натурні дані спостережень за рівневим режимом і гідрохімічним складом перших від поверхні водоносних горизонтів ВП «Причорноморський ЦВРГ» (в минулому Одеська гідрогеолого-меліоративна експедиція), а також дані, безпосередньо отримані здобувачем. Виконано оцінку наявності та ефективності роботи існуючих дренажних систем у межах населених пунктів. По місту Татарбунари проведена систематизація наявності та технічного стану гідротехнічних споруд, які суттєво впливають на затоплення. Визначено, що дренажні системи в населених пунктах внаслідок безвідповідальної господарської діяльності (руйнації, засмічення оглядових колодязів, знищення витоків) на даний час працюють незадовільно через перебої у роботі, які підтверджені відсутністю стоку у дренажних гирлах.
Результати проведених досліджень довели необхідність удосконалення систем інженерного захисту території від підтоплення та затоплення в напрямі можливості швидкого відведення поверхневого і підземного стоку за межі безстічних знижень.
Розвинуто методичний підхід з обґрунтування комплексного захисту територій населених пунктів півдня Одеської області від шкідливої дії вод на основі моніторингу рівня ґрунтових вод та їхнього гідрохімічного складу за даними опробування криниць і застосування ГІС-технологій при побудові картосхем. На основі даного підходу для кожного населеного пункту побудовано картосхеми рівня ґрунтових вод, хімічного складу та мінералізації ґрунтових вод, проявів шкідливої дії вод (затоплення, підтоплення територій, забруднення ґрунтових вод). Окремо для м. Татарбунари побудовано картосхеми перевищення ГДК для питного водозабезпечення за вмістом сульфатів, хлоридів, нітратів, показника жорсткості та мінералізації грунтових вод. Побудований з використанням ГІС- технологій комплект картографічних матеріалів (картосхем) дає змогу визначати масштаби проявів шкідливої дії вод для кожного населеного пункту. ситуацією та суттєво здешевлює подолання наслідків шкідливої дії вод.
У дисертації запропоновано підхід, який дозволяє на основі теорії ризиків визначити зони ризику виникнення шкідливої дії вод у межах кожної ОТГ. Так, «ризик забруднення» визначається за перевищенням ГДК за кількома показниками якості вод: антропогенний критерій – вміст нітратів, природні – вміст сульфатів і хлоридів, показник мінералізації; «ризик прояву затоплення та підтоплення» характеризує можливість виникнення та прояву шкідливої дії води.
Запропоновані методичні підходи дозволяють місцевим громадам вирішувати нагальні водно-екологічні проблеми, питання щодо інженерного захисту від підтоплення і затоплення, покращувати якість вод, які використовуються для питних цілей і господарських потреб.
Ключові слова: атмосферні опади, гідрохімічний стан вод, дренаж, забруднення, затоплення, зрошення, картосхеми, рівень ґрунтових вод, ризики, підземні води, підтоплення, якість вод, шкідлива дія вод.
