Курочкіна В. А. Цитогенетична ефективність радіоізотопа цезію-137 у лімфоцитах периферичної крові людини в модельних експериментах in vitro

Дисертаційна робота присвячена дослідженню цитогенетичної ефективності радіоізотопа 137Cs в лімфоцитах периферичної крові людини в модельних експериментах in vitro для біологічної дозиметрії його зовнішнього і внутрішнього впливу у відносно малих дозах. Отримано власну калібрувальну залежність «доза-ефект» за частотою нестабільних хромосомних обмінів (дицентриків і центричних кілець) із супровідним парним фрагментом у лімфоцитах людини за гострого зовнішнього γ- опромінення зразків крові джерелом 137Cs в діапазоні доз 0,09 – 1,0 Гр in vitro Вперше розроблено і створено оригінальні експериментальні та розрахункові моделі (за методом Монте-Карло на базі бібліотеки GENT-4) для пролонгованого зовнішнього і/або внутрішнього опромінення зразків крові радіоізотопом 137Cs у відносно малих (до 0,54 Гр) дозах in vitro за умов наближених до in vivo. Показано, що за пролонгованого зовнішнього опромінення зразків крові людини 137Cs (у діапазоні доз 0,09 – 0,53 Гр) in vitro за умов наближених до in vivo, з підвищенням поглиненої дози частота нестабільних аберацій хромосомного типу в лімфоцитах збільшується лінійно, а частота аберацій хроматидного типу визначається на однаковому рівні, що вірогідно перевищує спонтанний. Вперше виявлено, що за пролонгованого внутрішнього опромінення крові 137Cs (0,10 - 0,54 Гр) in vitro за умов наближених до in vivo з підвищенням поглиненої дози в лімфоцитах лінійно збільшується частота аберацій і хромосомного, і хроматидного типів. Виявлено більшу цитогенетичну ефективність радіоізотопа 137Cs у разі внутрішнього опромінення порівняно із зовнішнім за однакового діапазону доз з еквівалентною потужністю дози на G0 лімфоцити крові. Вперше доведено, що більша цитогенетична ефективність внутрішнього опромінення лімфоцитів крові людини 137Cs in vitro зумовлюється сумарною дією радіоізотопа на клітини під час їх контамінації (в стані мітотичного спокою) і під час їх культивування (в стані проліферації) для отримання метафазних пластинок. Запропоновано для коректного визначення цитогенетичної ефективності внутрішнього опромінення 137Cs відносно його зовнішнього впливу на лімфоцити периферичної крові людини in vitro внести поправку на вихід аберацій під час культивування клітин згідно з протоколом цитогеничного дослідження.