Дисертаційну роботу присвячено комплексному дослідженню особливостей репрезентації феномену війни в українській воєнній документалістиці. Необхідність дослідження воєнної документалістики, що репрезентує зафіксовані авторами передумови розгортання воєнного конфлікту на Сході, перебіг подій, свідчення безпосередніх учасників, обумовлена потребою системного аналізу способів та форм актуалізації здобутого українцями досвіду війни, змодельованих авторських уявлень про війну як феномен сучасності, його місце в новітній українській історії. Актуальність теми дослідження. Проблема репрезентації трагічного сучасного досвіду України, а саме воєнних дій на Сході України з 2014 року, які 24 лютого 2022 року набули нового формату, – розширилися до повномасштабної війни, потребує окремої наукової уваги, детального вивчення та осмислення. Адже воєнні дії на Донбасі отримували різні визначення («протистояння», «конфлікт», «громадянська війна», «громадянський конфлікт», АТО, ООС, «гібридна війна» тощо) та подавалися як феноменальний досвід, що увиразнювався та фіксувався безпосередніми його учасниками і спостерігачами як досвід війни, проникнувши в сучасний інформаційний простір. Війна – феномен, що потребує цілеспрямованого оцінювання й осмислення, адже він глибоко й суттєво змінює нашу дійсність у фізичному, соціальному, політичному, психологічному вимірах, перебудовуючи інформаційний простір і когнітивну реальність. Війна промовляє, артикулює себе в уявленнях тих, для кого масова інформаційно-комунікаційна діяльність є професійним обов’язком (журналістів, некомбатантів) та тих, хто має потребу п о д і л и т и с я с в о ї м п е р с о н а л ь н и м д о с в і д о м в і й н и , відрефлексувавши його (учасників бойових дій, комбатантів). Об’єкт дослідження – документальні збірки про воєнні дії на Сході України та їх місце в українському інформаційному просторі. Предмет дослідження – способи організації та репрезентації матеріалу про воєнні дії на Сході України у документальних творах, що репрезентують авторське бачення феномену війни. Мета роботи – сформувати комплексне уявлення щодо способів репрезентації досвіду війни на Сході України в сучасній українській воєнній документалістиці, та, взявши до уваги статус автора твору як некомбатанта (професійного комунікантажурналіста), комбатанта (учасника бойових дій), виявити а вт о р с ьк у п о з и цію т а ком у ніка ці й ні с т р ат е гії, щ о використовуються для осмислення феномену війни і побудови соціокультурного образу сучасної української воєнної історії. Наукова увага зумовлюється запитом з боку української і світової спільноти – потребою у розгорнутому, об’ємному інформуванні про події на Сході України, і воєнна документалістика задовольняє цей запит. Авторкою розглянуто та увиразнено бачення специфіки сучасного інформаційного простору та способів репрезентації війни у ньому з позицій різних типів комунікантів. Визначено, що робота засобів масової інформації характеризується формуванням «порядку денного», конструюванням реальності
(уявлень про події), фреймуванням інформації, використанням моделі розголо су для привернення уваги аудиторії, театралізацією подій. Результати наукових спостережень продемонстрували, що події на Сході України трактувалися засобами масової інформації по-різному (залежно від інформаційної політики медіа і комунікаційної стратегії), тому аудиторії репрезентувалася різна картина розгортання подій, а тому й відсутній об’ємний, розгорнутий погляд на них.
Також зазначено, що умови та правила, які диктує сучасність – фрагментарність, експерименти з оповідними формами (деконструкція реальності) – безпосередньо впливають на спосіб репрезентації подій, через що авторам важко передати інформацію про події з документальною точністю. У дисертації визначено та удосконалено підходи щодо осмислення способів організації матеріалу для побудови воєнної історії. Авторкою дослідження підкреслено, що збірки воєнної документалістики характеризуються наративним викладом подій, адже наратив забезпечує організацію воєнного досвіду у вигляді хронологічно орієнтованого поступового викладу історії війни з акцентуванням на кульмінаційних моментах, а також репрезентації героїв-учасників подій, що розширює уявлення широкої громадськості про розгортання воєнного конфлікту на Донбасі. Приділено увагу поглядам дослідників на статус комунікантів документального твору, від чого безпосередньо залежить спосіб осмислення та концептуалізації феномену війни. Авторкою увиразнено наукові уявлення про ролі та статус авторів сучасної української воєнної документалістики. Ґрунтуючись на наявних поглядах, дисертанткою продемонстровано продуктивність підходу, згідно якого варто розрізняти комунікантів воєнних документальних творів як авторів-спостерігачів за подіями, журналістів, некомбатантів...
