Представлене дисертаційне дослідження присвячено вивченню питання перебігу репарації епізіотомної рани в аспекті покращення ефективності загоювання з використанням удосконаленого комплексу лікувальнопрофілактичних заходів.
До сьогоднішнього дня між лікарями акушерами-гінекологами точаться дискусії з приводу застосування рутинної епізіотомії, в той же час, відсутні дані щодо ефективності рутинного її використання в пологах. Варто зазначити, що особливості перебігу вагітності і пологів, висока частота інфекційних захворювань, які передаються статевим шляхом, хронічних персистуючих грибкових та бактеріальних інфекцій, цукрового діабету, в тому числі і гестаційного, погіршують загоєння епізіотомних ран в післяпологовому періоді. Ці факти дають підстави для пошуку ефективних підходів до ведення епізіотомних ран в післяпологовому періоді, зводячи можливі ускладнення до мінімуму.
Метою даної роботи є створення комплексу лікувально-профілактичних заходів поліпшення репарації епізіотомних ран з урахуванням клінічних, імунних, стресових факторів.
Завдання дослідження:
1. Встановити основні чинники, що утруднюють фізіологічну репарацію епізіотомної рани.
2. Вивчити у породілль особливості регуляції цитокінів та білків теплового шоку під час репарації епізіотомної рани.
3. Визначити роль та надати оцінку впливу стресу та вираженості больових відчуттів протягом загоєння епізіотомної рани.
4. Оцінити вплив гідрогелевих пов’язок на процес репарації епізіотомної рани.
5. Дослідити клінічну прогнозованість запропонованого лікувальнопрофілактичного комплексу ведення епізіотомних ран.
З метою проведення дослідження та досягнення поставлених цілей, роботу було розділено на чотири етапи. На першому етапі дослідження здійснено обстеження дослідження, яке охоплювало клінічні, лабораторні та анамнестичні дані 123 пацієнток, що народжували вперше та мали епізіотомні рани. Розподіл пацієнток з епізіотомією на групи виконувався рандомізовано: шляхом парності чи непарності номеру історії пологів, так до групи порівняння потрапили непарні номери, до основної – парні. Так, до 1-ої групи (порівняння) увійшло 63 жінки (середній вік – 28 ± 5,3 років), для ведення яких застосовувались стандартні методи догляду за епізіотомною раною, включаючи антисептичну обробку швів, забезпечення належного догляду за раною та обмеження фізичного навантаження на ділянку промежини. До 2-ої групи (основної) увійшло 60 жінок (середній вік – 28,2 ± 5,1 років), яким окрім стандартного догляду за епізіотомною раною, також проводили заходи згідно удосконаленого комплексу лікувально-профілактичних дій з використанням гідрогелевих пов’язок, що містять лідокаїн.
