Тарасюк М. Ю. Міське суспільство Волині литовської доби: матеріальний вимір повсякдення

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії в галузі 03 Гуманітарні науки за спеціальністю 32 Історія та археологія – Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» Міністерства освіти і науки України. – Київ, 2024. Метою дослідження є реконструкція трьох основних компонентів повсякдення – харчування, гардероба, садиби – міського суспільства Волині литовської доби, а саме кінця XV – середини XVI ст. У дисертації проаналізовано та висвітлено історіографічні напрацювання з вивчення повсякдення міщан литовської доби, комплекс наявних джерел та представлено методологію дослідження. Обрана тематика ще не була предметом комплексного дослідження в українській історіографії. У радянській історіографії народознавча історія «побуту народу» не отримала належного розвитку. У сучасній українській історіографії повсякденність представлена у статтях або у розділах монографій істориків та археологів. Обрану тематику частково доповнюють дослідження литовських, польських вчених. Джерельну базу становлять опубліковані та рукописні документальні джерела, а саме акти гродських та земських судів Волинського воєводства, книги Литовської метрики. Певні обмеження у репрезентативності джерел не суттєво вплинули на виконання поставлених завдань роботи. Задля реконструкції тріади повсякдення застосовувався метод подокументного аналізу, описовий метод та метод логічної реконструкції. У методологічну основу покладено підходи історії повсякденності, мікроісторії, міждисциплінарний підхід, а також принцип об’єктивності та історизму. На кін. XV ст. на Волині було всього 18 міст, але у XVІ ст. тривав активний урбанізаційний процес. Міщанами вважалися усі жителі міста та передмістя, які не належали до інших соціальних станів. У містах з магдебурзьким правом міщани мали самоврядування, свободу вибору фаху тощо. Продуктовий набір волинських містян був комбінований. Панівною рослиною було жито, яке переважало над вжитком пшениці, ячменю і інших. Все це доповнювалося вжитком овочів з городів. Вітаміни отримували зі спожитку лісових ягід та фруктів. Для випічки використовували мак, рідко – родзинки. Вагому роль відігравало м’ясо та рибні продукти. Найпопулярніші види м’яса: дрібні птахи з двору, а з парнокопитних – м’ясо баранів. У раціоні також були вівці, кози, свинина (сало), яловиця, а серед мисливських продуктів – дрібна дичина. Споживали місцеву та імпортну рибу: коропів, в’юна, щуку, привізного оселедця і т.д., а також ікру. Для тривалого зберігання її коптили, в’ялили і засолювали, продавали взимку мерзлою чи свіжою. Не хмільні напої майже не піддаються реконструкції. Хмільні трунки належали до буденної харчової культури. Міщани належали до «культури пива», а «культура вина» характерна для кухні еліти. Популярним був сичений мед. У XVI ст. горілка увійшли в широке побутування. Одяг та взуття були засобом захисту тіла від зовнішніх подразників та демонстрували заможність. Серед натільного та стегнового одягу містяни носили: сорочки, кошулі, сукні, фартухи, чоловіче вбрання і т.д. Серед верхнього (зокрема, обшиті хутром) були: сукмани, однорядки, опанчі, кожухи і ін. Головні убори різнилися: чоловічі – шапки, кучми, ковпаки; жіночі, які демонстрували сімейний статус: намітки, хустки, шапки тощо. Варіації взуття: боти, чоботи, черевики, чижми. Виготовляли їх місцеві ремісники із шкіри рогатої худоби. Обмаль інформації про прикраси: носили персні, медальйони тощо. Серед аксесуарів: шкіряні пояси, череси, калити і т.д. Прикраси виконували роль святкових елементів, а аксесуари – щоденних. Міський соціум литовської доби був строкатим у майновому плані, тож у місті проживали особи з нерухомою власністю і без. Волинське зодчество було дерев’яним. Вікна здебільшого представлені віконницями. Міська садиба віддзеркалювала аграрний характер волинських міст у цю добу. Двір часто огороджували парканом. Домові статки волинських міщан представлені дерев’яними меблями та керамічним посудом. Результати цього дослідження можуть бути використані для подальшого вивчення повсякдення міщан та волинян загалом у домодерну добу; для підготовки навчальних шкільних посібників або ВНЗ, при формуванні спецкурсів з історії повсякденності, історії української культури, або задля організації музейних експозицій, фестивалів-реконструкцій. Наукова новизна: вперше в українській історіографії було реконструйовано тріаду повсякдення міщан Волині литовської доби. Уперше охарактеризовано репрезентативність джерел та сучасний стан української історіографії з обраної теми. Реконструйовано продуктовий набір та напої містян. Удосконалено та доповнено відомості про гардероб містян. Уточнено та розширено попередні напрацювання про вигляд та складові міської садиби. Ключові слова: історія повсякдення, судові книги, харчування, пиво, алкоголь, одяг, взуття, головні убори, житло, міщани, місто, Волинь, литовська доба, XV–XVI століття, Велике князівство Литовське.