У дисертації розглянуто теоретичні і практичні засади поведінкової економіки на мікро- та макрорівнях, проведено аналіз впливу поведінкових факторів на економічні кризи та економічне зростання в Україні та розвинених країнах світу, а також розроблено інструментарій макроекономічного моделювання на основі реальної поведінки економічних агентів – від споживачів до державних установ. Крім того, запропоновано застосування поведінкових інструментів у державній політиці для повоєнного відновлення та економічного зростання.
У дослідженні узагальнено теоретичні основи макроекономіки, зосереджуючись на ключових економічних показниках, таких як зростання валового внутрішнього продукту (ВВП), процентні ставки та інфляція, та їх вплив на економічних агентів.
Розкрито основні етапи розвитку макроекономічного моделювання, серед яких виділено три окремі хронологічно послідовні групи: ранні прості теоретичні моделі, емпіричні прогностичні моделі та сучасні динамічні стохастичні моделі загальної рівноваги (DSGE-моделі).
Виявлено сутнісні характеристики поведінкової економіки, в центрі якої поставлено сумнів щодо припущення про раціональне прийняття рішень економічними агентами, підкреслюючи, як психологічні, соціокультурні та поведінкові фактори впливають на їх економічні рішення.
Обґрунтовано, що на макроекономічному рівні поведінкова економіка має досліджуватися у вигляді агентських моделей, які засновані на реалістичній поведінці економічних агентів. Доведено, що такі агентські моделі продемонстрували потенціал до удосконалення та доповнення традиційних DSGE-моделей шляхом врахування поведінкових факторів.
Здійснено SWOT-аналіз поведінкових агентських моделей, в процесі якого визначено, що вони є перспективними наступниками DSGE-моделей, завдяки їх реалістичній інтеграції різноманітних агентів та застосуванню поведінкових економічних принципів.
Проаналізовано вплив поведінкових упереджень на розгортання двох найбільших макроекономічних криз за останні 15 років – Великої Рецесії (глобальна фінансово-економічна криза 2008–2009 рр.) та Великого локдауну (пандемія Covid-19 2020 р.) – у США, Великій Британії, Україні та Єврозоні.
Виявлено, що в Україні вплив цих глобальних криз супроводжувався унікальними місцевими особливостями.
Доведено, що поведінкові інструменти отримують все більше визнання за їхній потенціал впливу на економічні рішення на індивідуальному, корпоративному та державному рівнях.
Удосконалено квартальну прогнозну модель (QPM-модель) НБУ, в яку імплементовано поведінку реальних агентів з екстраполяційними та регресійними очікуваннями щодо приватного споживання, замість його простого лагового значення. Ці модифікації дозволяють моделі реагувати на різні економічні шоки попиту та пропозиції з відповідними результатами, підкреслюючи важливість врахування споживчих очікувань при коригуванні монетарної політики.
Оцінено значний вплив війни на економіку України, включаючи втрати інфраструктури та переміщення населення. Рекомендовано імплементувати поведінкові інструменти на основі теорії підштовхування у вигляді податкових пільг для молодих людей, що може принести економіці України від 153 до 306 млн доларів приросту до ВВП щорічно і запровадження інвестиційного податкового кредиту для підприємств, потенційно забезпечивши від 272,8 до 625,9 млн доларів приросту ВВП щорічно. Також запропоновано внесення змін до цільового кредитування для заохочення придбання нерухомості та вдосконалення пенсійної системи для забезпечення фінансової стабільності громадян, які повернуться в Україну.
Запропоновані поведінкові інструменти доцільно запроваджувати в процес прийняття управлінських та споживчих рішень на національному рівні, на рівні підприємств та корпорацій, окремих домогосподарств та споживачів для цілей забезпечення кращої прогнозованості їх діяльності та пом’якшення наслідків кризових явищ.
