Дисертацію присвячено комплексній характеристиці економічного виміру конституції та формулюванню загальних підходів щодо приведення окремих аспектів такого виміру до сучасних потреб розвитку конституційної економіки в Україні.
У роботі охарактеризовано конституцію як установчий документ щодо економічної системи суспільства, розкрито роль і значення конституції як регулятора економічної політики держави, з’ясовано особливості конституції як нормативної основи забезпечення економічної безпеки.
Окреслено видове розмаїття і функціональну роль конституційних норм, за допомогою яких здійснюється встановлення (заснування) економічної системи на рівні основного закону; продемонстровано, що таке встановлення здійснюється за допомогою норм-цілей, норм-завдань і норм-принципів, які мають установчий характер щодо економічної системи і надають загальний цілеспрямований характер правореалізаційному процесу в даній сфері.
Розкрито потенціал сучасних конституцій щодо нормативного забезпечення економічної безпеки держави; визначено основні напрями забезпечення економічної безпеки на рівні основного закону; доведено, що протягом останніх десятиліть одним із пріоритетів конституційного захисту економічної безпеки стало запобігання корупції.
Визначено інструментальну роль конституції у забезпеченні економічних прав і свобод громадян з урахуванням специфіки двох різних політичних традицій конституціоналізму ‒ ліберально-демократичної та соціал-демократичної; на широкому країнознавчому досвіді обґрунтовано, що закріплення економічних прав (поряд із соціальними та культурними правами) в тексті основного закону стало мейнстрімом сучасного конституціоналізму, отримуючи визнання переважної більшості держав і «розмиваючи» їх протиставлення громадянським і політичним правам.
Доведено, що конституція виступає важливим інструментом досягнення балансу економічних інтересів та забезпечення економічної солідарності; акцентовано увагу на тому, що економічна солідарність є скоріше не запропонованим правилом поведінки, а ціннісним орієнтиром економічних відносин, основою належної комунікаційної активності між різними суб’єктами економічних відносин і консолідації суспільства з метою створення умов для сталого економічного зростання країни і підвищення добробуту громадян.
У межах проведеного дослідження удосконалено вчення про «покоління» конституцій та особливості їх форми і змісту; з’ясовано особливості конституцій різних поколінь з точки зору їх змістовного наповнення установчими нормами, що стосуються економічної системи; визначено основні чинники, що приводять до неухильного збільшення питомої ваги таких норм у конституціях третього і четвертого поколінь.
У результаті проведеного дослідження удосконалено доктринальні підходи щодо нормативного впливу конституції на економічну політику держави.
Скориговано наукові погляди на видове розмаїття конституційних прав і свобод людини і громадянина; доведено, що сучасні конституції держав соціальної демократії традиційно закріплюють дві групи економічних прав: права власників і права найманих працівників (трудящих), тоді як у державах ліберальної демократії ці права почали визнаватися й підтримуватися (на законодавчому рівні або через судову прецедентну практику) тільки на зламі тисячоліть, але й досі не закріплені в конституціях відповідних держав.
У результаті проведеного дослідження набули подальшого розвитку наукові погляди на видове розмаїття і функціональну роль конституційних норм; розкрито специфіку структурування установчих норм, що стосуються економічної системи, в тексті основного закону; обґрунтовано висновок, що такі норми, можуть бути представлені у преамбулі, а також структурних частинах, присвячених засадам конституційного ладу чи спеціально конституційним засадам економічної системи країни.
Автором сформульовано низку пропозицій щодо посилення економічного виміру чинної Конституції України; зокрема, запропоновано в межах конституційної реформи доповнити вітчизняний Основний Закон такими положеннями: а) доповнити перелік засад конституційного ладу України принципом солідарності; б) доповнити розділ І Конституції статтею, де б містилася базова характеристика економічної системи України (зокрема, її соціальна спрямованість, багатоукладність, солідарність, сталість, регульований ринковий характер тощо) та економічної політики української держави (у т.ч. її планомірність, науковість, орієнтованість на захист і підтримку національного виробника, неприпустимість приватизації стратегічних галузей економіки та ін.); в) перелік основних економічних прав людини і громадянина в Розділі ІІ Конституції України доповнити правом на спадкування та правом на свободу вибору виду й міри соціально корисної діяльності; г) завершити конституційну реформу в частині децентралізації публічної влади, закріпивши принципи субсидіарності та матеріально-фінансової забезпеченості місцевого й регіонального самоврядування.
