У дисертації дано авторське визначення понять «публічна служба» та «адміністративно-правове регулювання публічної служби». Визначено, що публічна служба – це специфічна діяльність політичних та адміністративних суб’єктів, в межах якої відбувається реалізація завдань та функцій публічного характеру, тобто таких, які стосуються прав та інтересів спільноти – населення держави, адміністративно-територіальної одиниці, певної соціальної групи або територіальної громади, яка здійснюється на засадах фінансування відповідної діяльності за кошти державного чи місцевого бюджету. Розкрито поняття адміністративно-правового регулювання публічної служби як цілеспрямованого впливу норм адміністративного права, а також норм інших галузей права на правовідносини, що виникають у зв’язку із вступом на публічну службу, звільненням з неї, проходженням публічної служби, норм, які визначають правовий статус публічних службовців у відносинах, що виникають у зв’язку із здійсненням ними завдань та функцій держави чи інших публічних утворень.
В дисертації зазначено, що публічна служба, за винятком політичної, здійснюється на професійній та політично нейтральній основі, її формування відбувається на підставі адміністративно-правового акту призначення або виборів. В дисертації розкриті ознаки публічної служби, а також зроблено авторську класифікацію публічної служби. Зазначено, що до публічної служби віднесено політичну службу, представлену особами, діяльності яких притаманний політичний характер, які обираються населення або призначаються виборними суб’єктами на політичній основі та несуть перед ними політичну відповідальність; державну службу, тобто діяльність працівників органів державної влади, спрямована на реалізацію державно-владних функцій, яка здійснюється на професійній та неполітичній основі; службу в органах місцевого самоврядування, тобто діяльність працівників органів місцевого самоврядування, яка здійснюється на професійній та неполітичній основі; мілітаризовану службу, тобто військову службу, службу в правоохоронних органах, органах безпеки та цивільного захисту; суддівську службу; прокурорську службу; патронатну службу осіб, які забезпечують діяльність органів влади та місцевого самоврядування, однак не є політичними чи державними службовцями. В дисертації визначено авторський перелік принципів та функцій публічної служби, що враховує сутність усіх видів публічної служби.
Досліджуються питання розвитку адміністративно-правового регулювання публічної служби на українських землях. Визначено, що протягом тривалого часу адміністративно-правове регулювання публічної служби за законодавством, яке діяло на українських землях було фрагментарним і стосувалося лише окремих аспектів діяльності представницьких органів та загальнодержавних органів управління і розкривалося через нормативно-правові акти глави держави а також документи місцевого рівня; при цьому державна служба та служба в органах місцевого самоврядування не розрізнялася, за винятком міст із магдебурзьким правом. В період входження українських земель до складу Російської та Австро-Угорської імперії адміністративно-правове регулювання державної служби та служби в органах місцевого самоврядування стає більш цілісним і включає в себе визначення повноважень та статусу публічних службовців, особливостей проходження публічної служби, в тому числі добору, розподілу, службової кар'єри чиновників. В період входження України до складу Радянського Союзу, відбувається урівнювання у правах працівників та публічних службовців; були відсутні істотні відмінності у правовому регулюванні проходження публічної служби порівняно із трудовою діяльністю. Здійснено періодизацію розвитку адміністративно-правового регулювання публічної служби незалежної України та проаналізовано особливості формування законодавства про публічну службу, реформування системи публічної служби відповідно до Конституції України та стандартів Європейського Союзу.
