Бугайчук А.П. Вплив екологічних політичних партій на політичні процеси в Україні. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Актуальність дослідження діяльності екологічних політичних партій в Україні і зокрема їх впливу на політичні процеси зумовлена з одного боку тим, що політичні партії цієї ідеологічної групи добилися значного успіху в окремих країнах Західної Європи та на рівні Європейського Союзу загалом, проте їх рівень розвитку в Україні є значно нижчим. Таким чином виникає необхідність встановити, чому певна група політичної партії в одних країнах працює значно успішніше, ніж в інших. Другим чинником є зростаюча актуальність проблем забруднення довкілля та змін клімату як на глобальному, так і на локальному рівні. В Україні чинником погіршення екологічної ситуації є також повномасштабна війна проти Російської Федерації. Все це, на нашу думку, потребує активної діяльності суб'єктів політичного процесу, які можуть запропонувати систему заходів із адаптації до нових умов і пом'якшення антропогенного впливу на довкілля. Тим не менш, на роль лідера у цьому напрямку наразі претендую не стільки екологічні політичні партії, які залишаються маргінальними, скільки профільні державні органи, політичні партії інших ідеологічних напрямків із екологічними аспектами у програмах, а також екологічні громадські організації. Отож, питання неуспішності екологічних політичних партій в Україні в умовах, коли в країні існують значні екологічні проблеми та виклики, також потребує детальнішого вивчення.
У роботі досліджено концепцію інвайронменталізму як ідеологію та основу для виникнення та розвитку екологічних політичних партій та Зеленого руху загалом. Встановлено, що існує два підходи до її вивчення. Згідно із першим інвайронменталізм виник щонайпізніше у 1960-х рр. як ідеологічна концепція, що підтримує перехід від індустріального суспільства до постіндустріального із акцентом на екології. Згідно із другим підходом корені інвайронменталізму закладені ще в найдавніші часи, а ключові принципи сформульовані у епоху Просвітництва та під час Індустріальної революції, зокрема в працях Ж.-Ж. Руссо, А. Сміта, Т. Мальтуса, В. Вернадського.
Також проведено аналіз нормативно-правової бази діяльності екологічних політичних партій в Україні, зокрема аспектів Конституції України, Закону «України про політичні партії в Україні», Виборчого кодексу та екологічного законодавства, які регламентують зокрема діяльність екологічних політичних партій. Встановлено, що ці нормативно-правові акти гарантують екологічним партіям право функціонувати в умовах демократичного політичного режиму, проте в контексті здійснення екологічної політики не надають політичним партіям жодного особливого правового статусу.
Вплив та методи діяльності екологічних політичних партій проаналізовані у системі взаємодії суб'єктів здійснення екологічної політики, зокрема їх спільної роботи із екологічними громадськими організаціями в межах узагальненого суб'єкта «громадськість», чия участь у здійсненні екологічної політики передбачена чинним законодавством. Водночас, попри специфіку екологічних політичних партій, вони не мають жодного особливого правового статусу у порівнянні із іншими партіями, адже ідеологічна спрямованість не впливає на правовий статус. Водночас екологічні політичні партії справді приділяють більше уваги питанням екології та разом з екологічними громадськими організаціями використовують механізми громадської участі, зокрема в межах процедур оцінки впливу на довкілля та стратегічної екологічної оцінки.
В результаті дослідження знайшла підтвердження гіпотеза про те, що екологічні партії не змогли здобути значної популярності та впливу на політичні процеси загальнодержавному рівні в Україні через ряд об'єктивних та суб'єктивних чинників. Натомість вони сформували місцеві групи впливу в окремих громадах, де вплив екологічних партій базується не тільки на їх ідеологічній сутності, але й на персональному впливі їх лідерів. При цьому навіть на місцевому рівні екологічні партії перебувають переважно в опозиції. Ключовою об'єктивною перешкодою став незначний суспільний запит та незначна підтримка ідеологічних основ екологічних партій. Таке становище зокрема зумовлене тим, що в Україні слабо розвинене постіндустріальне суспільство, яке є сприятливим середовищем для таких партій. Ще більше вплив та потенціал екологічних партій зменшила повномасштабна війна з РФ, яка попри значну шкоду для довкілля, змушує більше громадян змінювати пріоритети не на користь захисту довкілля та інших цінностей Зелених.
Ключовим суб'єктивним чинником слабкого розвитку та низького впливу на політичні процеси екологічних партій стала відсутність стабільності та послідовності у їх розвитку, часте недотримання власних ідеологічних принципів, зокрема під час таких важливих етапів, як парламентські вибори у 1998 р., робота фракції у ВРУ III скликання в 1998–2002 рр., а також під час масових протестів та революційних подій у 2001 р, 2004 р. і 2014 р.
